У 17 сторіччі на перехресті менських вулиць Гагаріна та Чернігівський шлях стояла дерев’яна церква – храм Святої Трійці, а поряд з нею було кладовище. Донедавна на цьому місці був звичайний смітник, але минулого місяця його прибрали. Зараз там можна побачити залишки старовинних надгробків. Найкраще з них зберігся надгробок Якова Омелюти, сотенного отамана Менської сотні.
Менська сотня була створена на початку 1654 року як військова та адміністративна одиниця Ніжинського полку, і проіснувала до 1782 року. До неї входили такі населені пункти: села Баба, Бондарівка, Бреч, Бутівка, Величківка, Данилівка, Деснівка, Домашлин, Дубравка, Дягів, Куковичі, Макошине, Максаки, Осмаки, Слобідка, Утівка, Ушня, Феськівка, Хавдіївка; хутори Остапівка та Рожківка; слобідки Дівича, Микольська, Тютюнникова та містечко Мена.
Яків Омелюта народився 9 жовтня 1739 року у сім’ї менського сотенного хорунжого Юхима Омелюти.
Розпочав він службу хорунжим полкової артилерії, де одним з його обов’язків був догляд за полковим прапором. З 1772 по 1779 рік (а можливо і далі) Яків Омелюта був сотенним отаманом Менської сотні.
Сотенний отаман був перший в ієрархії після сотника і урядував разом з ним у сотенній канцелярії, доглядав за поліцією, а в походах був його помічником.
Проживав Яків Омелюта у Мені по сучасній вулиці Польовій, на самому виїзді з міста. Був одружений з Євдокією Іванівною Орловською – донькою священика із села Баби (зараз – Покровське). У них було четверо дітей – Андрій, Данило, Корнилій та Параскева. Відомо, що його донька була одружена зі священиком із села Прачі – Іваном Опанасовичем Техановським
За даними 1773 року Омелюта мав 50 підданих в Мені, Виблях і Куковичах, а вже через 10 років – у 1783 році – 103 підданих у Мені і Бабі, а за Десною на Куковицьких хуторах – ще 12.
Збереглись згадки про герб родини Омелют, який відносився до польських гербів і мав назву “Лис”. В щиті на червоному полі зображена срібна, двічі перехрещена стріла. Надшоломник мав вигляд лисиці, повернутої в ліву сторону.
Помер Яків Омелюта 2 березня 1822 року на 84 році життя. Сьогодні в Мені проживають його нащадки.
Інформацію надав директор Менського районного краєзнавчого музею. Також використані матеріали статей:
1. Козацька старшина Менської сотні у другій половині XVII-XVIII ст., Казіміров Д.В., УДК 94 (477.51) “17”;
2. Неурядова старшина Менської сотні Чернігівського полку у другій половині XVII-XVIII ст., Казіміров Д.В., УДК 91 (477.51) “17”.