У п’ятницю, 7 вересня, відбулася чергова зустріч із серії “Чай з…”, організованих “Менщиною”. Нашою гостею була Світлана Ємець – вчителька Феськівської школи, волонтерка, яка допомагає армії. Також Світлана Іванівна нещодавно була в Грузії і розповіла, як там живеться людям.
Наша гостя народилася, виросла і зараз живе та працює в селі Феськівка: “Виросла я на вулиці імені Шевченка, закінчила школу Шевченка, вчилася в Педагогічному інституті Шевченка, де гуртожиток також знаходився на вулиці Шевченка – так що дуже багато в мене пов’язано з Тарасом Шевченком, – і зараз знов я живу на вулиці Шевченка”.
“Після педогогічного інституту працювала у школі півроку, а потім пішла працювати у податкову. Потім закінчила Політехнічний інститут “Облік та аудит” і почала працювати у школі. Так, з педагогічним дипломом більше працювала у податковій, а з дипломом економіста працювала вчителем,” – зізнавалася наша героїня.
У Політехнічному інституті вивчала інформатику: “На той час із техніки були тільки калькулятори. Для нас комп’ютер була новизна”.
“У 1996 році в податковій тільки почали вводити індифікаційні коди. Ми не спали ночами, писали все вручну”. Працюючи за першими комп’ютерами, Інфоте, пані Світлана отримала опік сітчатки ока, так як екрани були не оснащені достатніми захисними функціями: “На екрани вішали спеціальне захисне скло, але воно не давало достатнього захисту для очей”.
Наша героїня давно цікавилася вільнолюбним народом – сванами (субетнічна група грузинів), тому вирішила відвідати Грузію : “Потрапити на Батьківщину сванів не вийшло. Я поїхала в туристичне місто Батумі. Путівка обійшлася трохи більше 200 доларів, з перельотом та проживанням на 10 днів”. Також Світлану дуже вразило ставлення грузинів до українців: “У готелі, в автобусах, у магазинах – всюди були прапори Грузії та України. Коли місцеві дізнавалися, що ми з України – допомагали, пояснювали все та були дуже привітні”. У магазинах Грузії пані Світлана навіть знаходила товари українського виробництва.
Улюблена книга – “Маленький принц” Сент-Екзюпері. Головний герой книги став і героєм в учительській Феськівської школи – так розмалювала його наша творча гостя. Також Світлана захоплюється шиттям – моделює, шиє все сама: “Інколи починаю шити штани, а в кінці роботи виходить плаття”.
Також Світлана Ємець допомагає бійцям на Сході: плете сітки, робить парафінові свічки.