МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. Сто років тому в наших краях було 30 населених пунктів, де мешкало понад три тисячі чоловік
У першій половині 1920-х років північ Чернігівщини продовжувала залишатися патріархальним аграрним краєм. Переважна більшість людей в ті часи мешкала в сільській місцевості: містечках, селах великих та середніх розмірів, а також у малих хуторах. Загальна ж чисельність населення була у кілька разів вища, ніж зараз. У 1923 – 1925 роках наш край, який у складі радянської України у той час називався Чернігівською губернією, в адміністративно-територіальному плані поділявся на округи, які у свою чергу складалися з декількох районів.
Більшість населених пунктів існуючих нині укрупнених Новгород-Сіверського та Корюківського районів сто років тому входили до складу Новгород-Сіверського, Конотопського та Сновського округів. У цій публікації ми назвемо населені пункти нашого краю, де у 1923 році мешкало більше трьох тисяч осіб.
Згідно зі «Списком населенных мест Черниговской губернии», у Новгород-Сіверському окрузі сто років тому найбільшими населеними пунктами були райцентр Понорниця (4 924 ос.), містечко Орлівка Риковського району, де проживало 4 782 жителі, містечко Гремяч (3872 ос.) та село Шептаки (3 022 ос.) Мамекинського району. Найбільшим сільським населеним пунктом півночі Чернігівської губернії було село Жадове Костобобрівського району, де в 1923 році мешкало 6 731 осіб, у Машеві того ж району налічувалося 3 625 жителів, а у райцентрі – селі Костобобр – 3 014 осіб. Слід зазначити, що у місті Новгороді-Сіверському тоді проживало 10 430 жителів.
У Конотопському окрузі найбільше великих населених пунктів налічувалося у тодішньому Коропському районі, а саме в селах: Жовтневе (Рождественське) – 4 079 осіб, Краснопілля – 3 642, Нові Млини – 3 629, Нехаївка – 3 349 жителів.
У Коропі у той час мешкало 6 642 людини, трошки менше трьох тисяч (2 923 ос.) проживало у Шабалинові.
У Сновському окрузі серед найбільших були райцентри Корюківка, де налічувалося 7 288 жителів, та Охрамієвичі (3 561 ос.), а також населені пункти тогочасного Холминського району: Козилівка (4 310 ос.), Погорільці (3 550 жителів), Радомка (3 364 ос.), та Холми, де проживали 3 082 мешканці.
У тогочасному Менському районі найбільше людей проживало, власне, у Мені (7 338 ос.) та с. Блистова (3 261 житель). У
Синявському районі найбільше жителів було у Стольному (3 831 ос.), Городищі (3 435 ос.), у містечку Синявка мешкали 3 578 жителів.
Найбільше людей на Сосниччині у той час мешкало в містечку Макошине (4 736 ос.) та селі Баба (нині Покровське), де налічувалося 4 511 жителів; у райцентрі Сосниця разом із жителями В’юнища проживало 7 741 людина.
У окружному центрі Сновську тоді було 7 625 жителів, у розташованому неподалік селі Кучинівка – 3 916 осіб.
У містечку Семенівка, в часи створення у 1926 році одноіменного району, проживало 16 934 жителя.
У наступних публікаціях ми плануємо розповісти про села середнього розміру, серед яких було і декілька тодішніх райцентрів, наприклад, с. Чорнотичі, а також про малі хутори.
Протягом ста років, зважаючи на буремні події ХХ – першої чверті ХХІ ст., чисельність більшості названих вище населених пунктів зменшилася у три-чотири рази. Ця демографічна тенденція, зрештою, торкнулася практично усіх сіл рідного краю. Натомість у 8,5 разів зросла чисельність населення Чернігова, де у 1923 році мешкало всього 35 246 чоловік, що було не набагато більше, ніж у тогочасному Понорницькому районі.
Якщо вас зацікавила дана тема, будь ласка, напишіть про це у коментарях.
На знімку 1930 року: тільки в одному із Жадівських навчальних закладів налічувалося більше сотні учнів
Едуард Асмаковський, історик-краєзнавець спеціально для «Місцевих медіа».