Ратан Ахмедов: «Багато моїх колег вважають мене «неврівноваженим психом», але я поважаю людей, які сперечаються зі мною. Без них я — ніхто»

Ратан Ахмедов: «Багато моїх колег вважають мене «неврівноваженим психом», але я поважаю людей, які сперечаються зі мною. Без них я — ніхто»

Стоїмо біля будівлі Корюківської міськради. Охайна. Світла. Довкола чисто. Симпатична інсталяція на велосипедну тему. З дверей виходить невисокого зросту підтягнутий чоловік. Звичайно, ми одразу впізнаємо міського голову Ратана Ахмедова. Вітаємось.

— Ратане Ратановичу, – журналістка «Місцевих медіа» Світлана Чичкан одразу перехоплює ініціативу. – Ми вчасно (дивиться на мобільний). Рівно шістнадцята година. Як домовлялися…

— Та я ж і не кажу, що ви спізнилися, – Ахмедов усміхається. – Просто вийшов вас зустріти. Щоб не заблукали…

Заходимо в мерію. Піднімаємось східцями на другий поверх. Прямуємо через приймальну.

— А це наша пані Тетяна, господиня приймальні – міський голова вказує на усміхнену жінку за столом. – Вона у нас… Ой ні…(сміється). Це я у неї вже восьмий… Восьмий же? (перепитує). Восьмий міський голова.

– Та про що ви говорите, Ратане Ратановичу, – Тетяна ще більше всміхається і трохи шаріється. – Це ще треба розібратися, хто тут у кого який…

Робочий кабінет міського голови Корюківки не надто великий, компактний. На стінах – стяги бойових бригад, карта регіону. За робочим кріслом – штандарт Корюківки. На поличках подяки, дипломи, презенти, сувеніри. Зліва – довгий стіл для нарад. За нього і всідаємось.

Про що говорили з Корюківським міським головою (а там було багато про Мену) – читайте за посиланням tinyurl.com/2pak58y6

Світлана Чичкан, Сергій Бондаренко, «Наша Корюківка»/«Місцеві медіа»