Останнім часом читачі “Менщини” активно звертаються з повідомленнями щодо роботи КП “Менакомунпослуга”.
Майстер по селах КП “Менакомунпослуга” Оксана Єриженко та майстер по Мені Любов Харькова надали коментар “Менщині”: “По селах по Менському округу у нас 22 працівники по 20 старостинських округах. Це ті, які працюють там на місці на 0,75-0,5 ставки. Тільки у 2 селах люди працюють на ставку. Це 6-годинний робочий день.
На Мену – 14 прибиральників. Центр зайнятості дає людей на суспільно корисні роботи, кількість яких змінюється кожного місяця. Поліція направляє правопорушників, тих, хто не платить аліментів. Але з цими важко працювати. Їх по Мені ловити треба.
Прибиральники по селах роблять все: вирубують чагарники, прибирають та сортують сміття, доглядають за автобусними зупинками, узбіччями доріг, обкошують майданчики та території центральних вулиць сіл, фарбують, прибирають стихійні звалища, контейнерні майданчики.
По Мені – та сама робота. Тільки по Мені ще їздить 2 сміттєвоза. На кожному з них закріплені по 1 людині. Їздить маленький трактор, який збирає пластик і скло. Там їздять 2 людини для сортування. Це вже мінус 4 чоловіки. Їздить подрібнювач, де теж 2 людини, це ще мінус двоє. Їздять вони кожного дня.
Одна людина на Мену, яка обкошує місто. Це обеліски, парки, сквери, узбіччя. Обкошувати територію біля п’ятиповерхівок ОСББ замовляють за кошти (платна послуга). Хоча зараз за браком людей ми цю послугу надаємо тільки тим, з ким співпрацюємо давно.
Кладовища на нас, ми їх обкошуємо біля парканів, центральні доріжки. Іншу територію та свої могилки повинні доглядати рідні та близьки люди померлих, та не перекладати зілля зі своїх могил на чужі. Для цього є спеціальні вигородки. За потреби, періодично завозимо землю для підсипки могил.
Обслуговуємо громадські туалети, дитячі, спортивні майданчики. Також у нас 50 соток квітників. Це кожного дня повинні дівчата за ними слідкувати.
Ми просто нічого не встигаємо. У нас 8 чоловік забрали у ЗСУ. Зараз переважна кількість прибиральників – жінки. І якщо прибирання території з мітлами, догляд за квітками ще вони можуть зробити, то косіння, навантаження сміття біля контейнерів – це важко. Роблять непосильну роботу для жінок.
А сміття у контейнерах треба перебирати руками. Адже туди зносять все: собаче лайно, мертвих тварин, яблука, гілки, зілля, огірки, стовбури дерев, чистять кролячі клітки і теж викидають. Туди, де написано “Скло”, зносять пластик, шифер, гуму, ще й попелом зверху притрушують. Немає у людей культури поведінки зі сміттям.
Ми багато роботи робимо не своєї. Прибиральник повинен бути прибиральником, зварювальник – зварювальником. А працівники роблять всю роботу.
Додалася вода по селах: Величківка, Стольне, Бірківка, Блистова, Ліски, Макошине. Це ремонти, обслуговування веж, пориви. Бригади спеціальної по цьому у нас немає. Є інженер по воді, контролер-кур’єр і зварювальник. І все.
Ми будемо дуже вдячні батькам, у яких є дітки, які скажуть нам, що можуть допомогти із ремонтами дитячих майданчиків. Чи пофарбувати, чи ще щось можуть зробити. Хай приходять до нас, телефонують за номером 066-904-83-44. Ми надамо матеріал. Ми намагаємося все зробити, але у нас просто не вистачає рук все охопити. Будемо вдячні, якщо це буде не із докором, а просто повідомлення, де і що треба зробити. Ми приїдемо і зробимо. Але, на жаль, все охопити не можемо. Ще й погода псує плани.
Наприклад, до нас звернулися люди, захотіли пофарбувати паровозик у парку Шевченка. Ми дали без проблем, вони пофарбували. Фарбу, що залишилася, використаємо на гірки, драбинки, бруси, лавочки. Косити парк Шевченка просто ніколи.
Що стосовно сцени у парку Шевченка. Там наші працівники прибирають через день. Але кожного разу там п’яні чоловіки нецензурною лексикою їх звідти женуть. Діти, які їздять там на велосипедах, катаються на скейтах з пам’ятника Шевченку, смітять просто при них, не звертають увагу на зауваження. Це ще й виховання дітей.
У будиночках за “ПриватБанком” дівчата сидять на перилах, ногами на лавочках. Зробили їм зауваження, то вони ще й облаяли. Хіба там зможе хтось відпочити? Чи як погано комусь стане? Все, що не зробиться – все знищується. Чисто не там, де прибирають, а там, не смітять.
Габаритне сміття повинні люди вивозити самі на полігон. Це не можна класти під контейнери. Або у нас замовити послугу за телефоном 33 2 33, це абонентський відділ.
Скидають у пластмасові контейнера яблука, картоплю, які важкі, а потім сміттєвоз підняти ті контейнери не може, і вони ламаються. Люди не розуміють, що вони псують нам техніку. Є ж компостні ями. Майже ніхто у Мені не навчився компостувати.
Люди цього всього не бачать. Вони бачать ту дошку оголошень, якою ніхто не користується і вона нікому не треба.
Ми можемо запланувати якусь роботу, а все змінюється за 5 хв. У понеділок пройшовся буревій. У нас на ангар, де стоїть техніка, завалилося дерево. Ми його не прибираємо. Адже треба людям розчистити. Того дня у нас робочий день закінчився о 17, але через негоду всі повернулися і працювали до 22-ї.
Зелені насадження біля будинків повинні люди обрізати, щоб техніка могла проїхати і не ламатися. У кожної будівлі є хазяїни.
Цьогоріч кожного дня прибираємо різка на пляжі. Вивозимо причепами його.
У “спокійний” день зранку у нас планірка, майстер дає наряд, на маршрути виїжджають 2 сміттєвози, дробимо гілки, чистимо узбіччя.
Треба, що були підрозділи на все. У Сосниці, Корюківці, наприклад, є цілий відділ, який окремо займається квітниками. А у нас робить це 3 людей, яких постійно забираємо на іншу роботу.
Наші люди роблять все, а зарплату отримують мінімальну. На обід у лоточках беруть із собою хліб і макарони. Шкода людей, які роблять непосильну роботу, на яку ніхто не звертає увагу, а тих людей звинувачують у всьому, у бездіяльності”.