#менщина
Віктор Захарченко
Хочу розповісти про модель Кано, яку вважаю за доцільне показати громаді. Це простий алгоритм, який показує, що треба робити в першу чергу. Які потреби задовольняти.
Модель Кано застосовується, наприклад, при визначенні пріоритетів у розробці нових технологічних продуктів. Вона опирається на три типи потреби користувачів. Цю ж ідею можна накласти на потреби громади.
Три типи потреби – нагальні, лінійні та вражаючі. На графіку по осі Х – реалізація потреби (від “відсутня” до “задовольнена”), наявність пропозиції. По осі У – ступінь задоволення користувача (громади).
Нагальні потреби: коли їх задоволено – користувач сприймає як “так і має бути”, особливо не радіє. Проте, коли їх не задоволено – дуже невдоволений. Тут багато в чому перекликається з радяньскими часами. Все, що за часів СРСР було у громаді, – того ж чекають люди і зараз. Як таке, що просто мусить бути.
Наведу приклади. Автовокзал. Коли він діяв – його не помічали. Коли закрили – почався галас. Чисте повітря. В Мені з цим все ок (крім сезонних випалів), люди про це мало думають, мало бачать в тому чиюсь заслугу. А раптом (стукаю по дереву) буде який дим від заводу – буде невдоволення. Наявність аптек, асфальт, освітлення – це нагальні потреби, задоволення яких громада сприймає як те, на що вона може розраховувати. Та ж вода, прибирання сміття.
Вражаючі. Потреби, при задоволенні яких громада виражає позитивні емоції. Але за їх відсутності – не особливо переживає. Альтанки радують. Але коли їх не було – це не було якоюсь проблемою. Мурали, фестивалі, повітряні кулі – це не може не милувати око. Проте, ці потреби не є нагальними.
Лінійні. Чим краще задовольняється така потреба – тим більше позитивних емоцій. І навпаки. Чим гірше – тим більше негативу. Кількість робочих місць, середня зарплата, якість води.
Одна сутність може попадати в дві потреби. Наявність води – це нагальна потреба, якість води – лінійна. Наявність лікарні – нагальна, якість медичних послуг – лінійна. Наявність газу в системі – нагальна, його ціна – лінійна.
Неодноразово доведено, що в першу чергу треба вирішувати нагальні потреби. Фонтан – не є нагальною проблемою, міні-футбольне поле – теж.
Не можна не радіти тому, що керівництво ОТГ активно задовольняє вражаючі потреби. Не стоїть питання про те, що це не потрібно. Але оперуючи бюджетом громади, хотілося би бачити акцент на нагальних проблемах – в першу чергу, на задоволенні лінійних потреб (хоча би на базовому рівні).
Я розумію, що у різних вікових груп потреби різні. Те, що потрібно молоді (нагальна потреба, наприклад, в розвагах), для старшого покоління в кращому випадку буде вражаючим. Багато розмов та слів подяки про дитячі майданчики. Чи є вони нагальною потребою для молодих сімей? Я вважаю що ні – 5 поколінь жителів громади виросло, гайсаючи по городах та вулицях. Якось не переймалися. Проте я поважаю право кожного вважати інакше. Але у кожному типі потреб теж є своя градація. Що є більш нагальним для молодих сімей – дитячі майданчики чи робочі місця? При відсутності останніх майданчики будут попросту пустувати.
Пан мер каже, що на це поки що нема коштів. За останній рік найбільше робочих місць створено в керівному апараті ОТГ. Ну хоч щось.
Коли ви наступного разу будете казати про те, як добре, що хоч щось робиться позитивне – згадайте про нагальні потреби. Принаймні свої власні.
Буду радий почути думки з цього приводу.