Дід важко кашляв, що мені здалось:
То так душа виходить на свободу,
Коли життя закінчується крос
І смерть дається тілу в нагороду.
А він її тримав з останніх сил,
Неначе долею іще чогось не звідав –
І Бога милосердного просив
Якусь відстрочку, мов дитина, ридма.
Йому хотілося за плугом ще піти,
В останній раз, бо у раю — хто знає? —
Чи райську землю зорюють святі,
Чи діло те в небесній гладі зайве…
І враз притих, немовби Бога вчув,
Що увійшов до діда-хлібороба,
І,ніжно гладячи старого по плечу,
Сказав: « Дивись, ось хліба повна торба!»
Далі буде…
Шановні читачі! Якщо у вас є вірші, якими ви хочете поділитися, можете надсилати їх на адресу “Менщини” admin@mena.org.ua або в особисті повідомлення на Facebook https://fb.com/menshchyna чи Instagram-сторінку “Менщини” https://instagram.com/menshchyna