Поглянь на мене… Як роки летять невпинно.
Стікають сльози по щоках, все безпричинно..
Живуть у серці почуття, неначе в юності,
іде життя моє… Іде в осінній хмурості.
Поглянь на мене… У мені цвіте кохання.
У ньому я горю, свічусь, як зірка рання.
Птахи співають у саду для нас так голосно…
Але душі моїй… Душі моїй так болісно…
Поглянь на мене… Віє листопад у липні,
а ми в осінньому коханні ненаситні…
Кружляє листя на вітру, лягає ковдрою,
а я люблю, стаю в житті тобою хворою .
Поглянь на мене… І почуй, як б’ється серце,
Як липень медом солодить надій озерце…
Ми пливемо у далечінь в човні з вітрилами,
коханням, вірою і ніжністю окрилені.
А човник наш гойдають хвилі… Хвилі зпінені…
15.07.2024 р.
Далі буде…
Шановні читачі! Якщо у вас є вірші, якими ви хочете поділитися, можете надсилати їх на адресу “Менщини” admin@mena.org.ua або в особисті повідомлення на Facebook https://fb.com/menshchyna чи Instagram-сторінку “Менщини” https://instagram.com/menshchyna