Усе, що він збирав тридцять із гаком років, зникло за одну ніч. Довоєнні зошити з піснями, мелодіями, приказками згоріли в пожежі під час окупації. Михайлові Мишастому, вчителеві з Блистови – села, яке сьогодні входить до Менської міської громади, – було тоді за пʼятдесят. Він сів і почав записувати все спочатку.
Народився він 2 (15) листопада 1890 року в Блистові, тоді – Сосницького повіту Чернігівської губернії, у козацькій родині Андрія Григоровича Мишастого і Марії Петрівни Мірошникової. У власній автобіографії, яка зберігається в архіві, він писав, що змалку мав велике бажання вчитися, а коли навчився грамоти, книжка не виходила з його рук.
Освіту він добирав шматками, як умів. 1906 року закінчив двокласну сільську школу. У грудні 1911-го склав повний іспит у педагогічній раді Сосницького чотирикласного міського училища й отримав свідоцтво на звання вчителя початкових училищ – документ видала Дирекція народних училищ Чернігівської губернії, у графі про станову приналежність записано: «казак». Атестат зрілості він отримав у 1916 році. Агробіологічне відділення Чернігівського інституту народної освіти закінчив аж 1930-го, а фізико-математичний факультет Ніжинського педінституту – заочно, 1938 року, коли йому було сорок вісім.
Учителювати він залишився в тій самій Блистівській школі, де вчився сам, і пропрацював у ній з 1914 по 1956 рік – сорок два роки. Викладав хімію, біологію, математику. Окремо навчав дітей співати, і цей досвід згодом виклав у «Методиці викладання співів в I–IV класах 8-річної школи» (1966). Ще раніше були доповіді «Співи в початковій школі» (1936) та «Організація і методи хорової роботи в школі».
Пісні він почав записувати того ж 1906-го, ще школярем. Нотної грамоти тоді не знав: мелодію награвав на саморобній балалайці й записував власною шифрованою системою, яку вигадав сам. Уже потім опанував ноти й скрипку – і став фіксувати пісні так, як це роблять фольклористи.
З 1919 року він на громадських засадах вів хоровий і музичний гуртки в школі та сільському клубі. Клуб той містився в церкві Різдва Богородиці, збудованій із цегли в 1894–1897 роках: 1935-го два її куполи знесли, а всередині розмістили клуб, бібліотеку і шкільний спортзал. Будівлю повернули громаді 1992 року.
Блистівський хор під його орудою виступав на обласному огляді художньої самодіяльності Чернігівщини – наказ, програма і почесні грамоти 1961 року лежать у його архівному фонді разом із репертуарними списками 1962–1967 років. За описом Менського краєзнавчого музею, Мишастий записав увесь блистівський весільний обряд – 145 пісень, поклав їх на ноти й відтворював силами свого хору.
Після пожежі він відновлював зібране до кінця життя. За даними Державного архіву Чернігівської області, він зібрав до тисячі пісень різних жанрів, понад триста народних і обрядових переклав на ноти, до пʼятисот записав на магнітофонну плівку, а ще – до чотирьохсот частівок, понад триста прислівʼїв, близько пʼятдесяти дотепів і казок. Ті самі порядки цифр наводить і стаття про нього в українській Вікіпедії.
Писав він і власну музику – на слова Тараса Шевченка, Володимира Сосюри, чернігівських поетів і на свої тексти. Серед цих пісень – «Менський вальс».
Слова «Менського вальсу» написав Дмитро Калібаба, краєзнавець і журналіст, уродженець сусідньої Ушні. Середню школу Калібаба закінчив у Блистові – у ті самі роки, коли Мишастий там учителював. Пізніше Калібаба став автором майже двохсот публікацій з історії Чернігівщини, засновником Менської районної художньої галереї та кількох сільських музеїв. Пісня лишилася підписана двома прізвищами: слова одного, музика другого.
Крім пісень, він описував те, що бачив довкола. У фонді лежать рукопис «Опис с. Блистова» (1956) і машинописи «Історія с. Блистова» та «Історія Блистівської середньої школи» (1956–1957). Архів згадує також написані ним історії сільської лікарні й місцевого колгоспу. Він друкувався в «Нашому слові», «Деснянській правді», «Колгоспній правді», писав спогади – зокрема, про кобзаря Пархоменка і лірника Кузьминського (1966); у його фонді збереглися й фотографії бандуристки Євдокії Пархоменко, кобзаревої дочки.
Листування він вів десятиліттями. Сімдесят девʼять листів – до обласного Будинку народної творчості, музичного обʼєднання і відділу культури за 1951–1967 роки; двадцять – до редакцій газет, журналів і радіокомітетів. В одному з листів, датованому 12 лютого 1965 року, з підписом «с. Блистова», він надсилає адресатові ноти на вірш «Тарас Шевченко» і нагадує, що грудневий номер журналу «Соціалістична культура» за 1964 рік передрукував його давню статтю «Світоч культури». Серед книжок із дарчими написами, які він отримував, є подарована 1958 року Максимом Рильським.
Особовий фонд Мишастого зберігається в Державному архіві Чернігівської області під номером Р-1400. Архівний довідник описує його як 28 одиниць зберігання за 1907–1978 роки; сам архів у листопаді 2025-го, до 135-річчя від дня народження, писав уже про понад двісті справ. Серед них – 35 фотодокументів: шість фотографій самого Мишастого 1917–1949 років, знімки з матірʼю, дружиною і сином Віталієм, дванадцять фото випускників Блистівської школи 1937–1954 років.
Він мав орден Трудового Червоного Прапора і медаль «За трудову доблесть», 1954 року отримав звання заслуженого вчителя УРСР. У центральній частині Блистови його імʼям названо провулок. Про нього й іншого блистівського вчителя, Йосипа Турченка, раніше розповідав Менський краєзнавчий музей: https://mena.org.ua/yosyp-turchenko-ta-mykhaylo-myshastyy-dvi-vydatni-postati-v-istorii-sela-blystovy/
Помер Михайло Андрійович 1978 року й похований на сільському кладовищі в Блистові – за кількасот метрів від школи, у якій він відпрацював сорок два роки, і від клубу, де співав його хор.
Пісні, які він записав, старші за нього. Вони існували, поки їх хтось співав, і зникали разом із тими, хто їх памʼятав. Один учитель із села над Пулкою примусив їх лишитися на папері – двічі.
Джерела:
Мишастий Михайло Андрійович: біографія, освіта, фольклорні записи, нагороди – https://uk.wikipedia.org/wiki/Мишастий_Михайло_Андрійович
Особовий фонд Ф. Р-1400 М. А. Мишастого, опис складу документів – Державний архів Чернігівської області, https://cn.archives.gov.ua/fonds/rad/osob/mishastiy.html
До 135-річчя від дня народження Михайла Мишастого: автобіографія, шифрована система запису, пожежа, цифри зібраного, скани документів – Державний архів Чернігівської області, https://www.facebook.com/100063922115435/posts/1332926702181388/
Блистова: історія села, городище Блистовит, церква Різдва Богородиці, школи, населення – https://uk.wikipedia.org/wiki/Блистова_(Корюківський_район)
З історії Блистови: школи, уродженці, хор, весільний обряд – Менський краєзнавчий музей імені В. Ф. Покотила, http://mena-museum.cn.sch.in.ua/istoriya_rajonu/istoriya_naselenih_punktiv/z_istorii_blistovi/
Калібаба Дмитро Панасович: біографія, школа в Блистові, краєзнавчі праці – https://uk.wikipedia.org/wiki/Калібаба_Дмитро_Панасович
Світлини: з особового фонду М. А. Мишастого в Державному архіві Чернігівської області та з Вікісховища (Wikimedia Commons).
P.S. Якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Блистови, місцевої школи, клубу чи сільського хору – надсилайте нам: @mmedia_addnews_bot
«Менщина» / «Місцеві медіа»