Ната Гончаренко
Не сурмили їм пісні величальні,
Не рясніли їм стрічки обручальні.
Ворожила молодим гірка доля,
Воркотало їм журу босе поле.
Берегівочка серпанок сповила,
Темна ніченька рушник освятила.
Та злетів бекас щурів полювати,
Від багнюки теплий сміх рятувати.
В чорнім лісі жаль зозуля кувала,
Хмарний день війни за рік надрізала.
Коноплянці гірше лихо прийшлося,
Трутням хміль-вино збувать довелося.
У метелика болючая доля,
Злотоцінні візерунки є кволі.
І заблиснули в зорю пишні коси,
Захолонули в печаль хлібні роси.
У тендітних у руках люта зброя,
У пожарі лебедят лине двоє.
А над марищем журавка гойдає,
Любування молодятам вінчає.
Помирає кляте лихо з росою,
Роздирає жар пітьму у двобої.
Притуляє біль до серденька м’ята,
Вигляда додому діточок мати.
Фото: obozrevatel http://bit.ly/33DVpcJ
—
Нагадаємо, ви можете присилати свої літературні твори на адресу редакції https://mena.org.ua/m/