Заснування Степанівки відноситься до пізнішого часу, у IX – X ст. Поряд з Черніговом уже були поселення: Блистова, Макошине, Березна, Сосниця.
Пізніше наша місцевість потерпала від боротьби князів за Київський престол. От саме цим і скористалися у XIII ст. монголо-татарські орди, які під проводом свого хана Батия сунули на Русь. Наприкінці літа 1239 року вони захопили Чернігівщину і пограбували її.
На окраїні чемарівського лісу є урочище, яке і сьогодні ще степанівці називають «Селище».
До навали монголо-татар, там дійсно було село, яке, більше усього, знищили татарські орди. Коли в 40-х роках XX століття у колгоспах з’явилися потужні трактори (ХТЗ і ЧТЗ) і почали глибоко орати землю попід лісом, в районі «Селища», то виорювали багато залізних, мідних і бронзових наконечників стріл і списів, а також хрести та інші речі.
Про існування там поселення і зараз свідчать рештки якоїсь кам’яної споруди, а також криниць чи погребів, бо при ударі ногою по землі чутно глухий гул, який свідчить про порожнину. Керував ординським військом на Чернігівщині двоюрідний брат хана Батия Менгу-хан.
Після панування у наших землях монголо-татар, прийшли литовці, потім поляки, які панували до кінця XVI століття і їх змінили московські царі. От цей період і відноситься до появи перших поселень на місці сучасних сіл Степанівки і Волосківець.
Історія виникнення поселення у Чемарові коротка і більш відома. Перші поселенці, понад дорогою на Бірківку, з’явилися на початку XX ст.
Царський уряд хотів привернути селян на свою сторону. Він доручив міністру Столипіну розробити новий земельний кодекс за яким селянам дозволялося виходити із общини з своїми наділами і засновувати хутори.
Цим іскористалися деякі бірківчани, степанівці і дягівчани, зайнявши місце в Чамаровському лісі і почали обживати його.
Із Степанівки туди переселилися сім’ї Мороза Андрія, Коваленка Семена, Дяченка Петра Т., Гайового Архипа Ю. Назва хутора походить від назви лісу, де він виник.
Джерело: Менський краєзнавчий музей ім. В.Ф. Покотила https://bit.ly/3LJz4R9