Річка Мена слугувала водним шляхом до Десни, а звідти аж до Дніпра. Часто річки виконували роль базарів і обмінних пунктів, на них зустрічалися торгові судна, а купецькі грошики через напади розбишак потрапляли не до кишень та вишуканих гаманців, а на дно річки.
Ще з давніх часів у Мені відбувались щотижневі базари, а двічі на рік влаштовувались гучні ярмарки. Особливу увагу привертав до себе ярмарок, що відбувався на Трійцю.
До міста з’їжджалися продавці і покупці з усіх усюд — Чернігова, Стародубу та Сосниці. Привозили шкіру, рибу, сіль, різноманітні ремісничі вироби; з Ніжинського, Лубенського та Прилуцького полків доставляли хліб та приганяли худобу.
На гомінкій базарній площі продавали дерев’яний посуд, горілку та мед. Не обходилося і без тютюну, якого як продавали, так і купували дуже багато, а ще більше вирощували – близько 100 тис. пудів на рік.
Менські майстри гідно представляли свої вироби у ковальських, кравецьких та чоботарських цехів. Не залишався без уваги і художній декоративний промисел, адже місцеві умільці виготовляли прекрасні вироби із дорогоцінних металів, зокрема жіночі прикраси – дукачі.
Не обходилося і без музик, яких радо вітали гучним лементом. Залюбки слухали посивілих бандуристів та кобзарів, що вкладали всю душу в рокотання струн і розповіді про далеке минуле. .
Джерело: Менський краєзнавчий музей імені В.Ф. Покотила https://bit.ly/42utvgz