“Менщина” продовжує публікацію спільної праці Вікторії та Катерини Акулят, Наталії Жидкової.
“Поверхні меблів полірували. Традиційним дерев’яним посудом, що використовувався для подрібнення харчових продуктів, були ступи. У невеликих ступах подрібнювали лікарські рослини, затовкували сало для борщу, подрібнювали рибу та печінку. Подрібнення продуктів здійснювалося за допомогою масивного товкача. Робочі поверхні товкача і ступи не покривали лаком і не шліфували, щоб не допустити зіскакування товкача. Ступи мали висоту 76 см, діаметр 26 см.
Жорна – плескуватий круглий камінь з дерев’яною основою, призначені для лущення і розмелювання зерна та інших твердих предметів. У Менському музеї зберігаються жорна початку ХХ століття.
Майже кожна господиня вдома мала прялку для виготовлення ниток, яка приводилася в рух ножним приводом.
Для прання у ХІХ-ХХ століттях використовували рубель – вузьку дерев’яну дошку із поперечними зубчиками для качання тканини. Тканину попередньо намотували на дерев’яну качалку.
Предметом домашнього побуту були ночви для вигодовування худоби, купання дітей, прання тканини. Ночви виготовлялися технікою видовбування деревини з: верби, липи та осики.
Нерідко столяри використовували різьблення. Оздоблювальні техніки розмаїті: профілювання, випалювання, дендромозаїка, інкрустація, розпис.
У селянському побуті застосовували усі види оздоблення.
Мистецтво місцевих столярів можна порівнювати з шедеврами. Значна увага приділялася оздобленню виробів: дерев’яними розетами, хрестами, квітами, геометричними фігурами. Особливо ретельно оздоблювалися віконні рами та двері, меблі, скрині.
Декорувалися фасади хат різьбленими дерев’яними фігурними наличниками над вікнами, під дахом та на ґанку. Найбільш поширеними дерев’яними елементами на будинках були: підзор – широкі карнизи, що утворювали візуальне розмежування між основною частиною і горищем, декоративно різьблена облямівка карнизів, лиштва; рушник – коротенька різьблена дошка, що закривала місце стику підзору, прикрашена сонячними символами. Сандрик – трикутний або овальний елемент віконного декору, що встановлювався над дверима. Пілястра – плаский вертикальний, прямокутний виступ, на поверхні стіни.
У сільському середовищі столяри-віртуози вирізнялися різьбярством саме в інтер’єрі народного житла у вигляді різьблених елементів меблів, оздобленні хат. Найчастіше майстри використовували давні інструменти: стамески, тесли, сокири, молотки, свердла. З розвитком столярства інструментарій народних майстрів поповнювася різцями, рівчаками, листівниками, скосонами, лопатками, фучиками, підковами, вибиросчиками, очкариками, друлівниками, затискачами.
Для вимірювання використовували розмір, косинець і тримач. З появою на дерев’яних виробах залізних деталей почали використовувати різного діаметра гайкові ключі. Прикладом різьбярства на Менщині є Покровська церква в Дягові.
У 1896 році було зведено різьбярську Покровську церкву, в якій декор фасадів було складено з трикутних сандриків, розвинених зубчастих і ламаних обрисів карнизів. В інтер’єрі всі зруби поєдналися між собою великими шестикутними прорізами, тому спорудження сприймається і як христове, і як тринефне.
Колишнє поміщицьке помістя кінця ХІХ століття, а нині Менський ЗДО «Дитяча академія», також є дивовижним прикладом майстрів різьблення і виготовлено зі складними рельєфними формами, оздоблене двоярусним мереживом.
Різьбярство Менщини виділяється здебільшого оздобленням будинків мереживом кінця ХІХ – середини ХХ століття, які збереглися й донині. Чимало будинків унікальні своїми орнаментами. Орнаментування наличників і карнизів у збільшенні нерідко повторює декор саморобних меблів, в яких плавно чергують два-три зубчастих та круглих елементи, виразний силует, де сполучено великі різьблені круглі, пірамідальні, конічні, гранчасті”.
Посилання на першу частину https://t.me/menshchyna/22482
Посилання на другу частину: http://surl.li/tksfe
Джерело: http://surl.li/skstk