Друга світова війна не застала зненацька жителів нашого району, вже з початку 1941 року постійно ходили чутки про неминучість війни.
Вперше вибухи авіабомб жителі Менського району почули ще 27 червня, коли почали бомбардувати обласний центр.
Через районні центри – Березне та Мену на захід проходили в пішому ході колони червоноармійців. Артилерію везли слідом за колонами на кінній тязі.
З кожним днем труднощі військового побуту для мирного населення зростали: все довше і довше ставали черги за хлібом, зникли з продажу цукор, м’ясопродукти й багато чого іншого. Рятували положення овочі.
У планах нацистського керівництва, що передбачали суцільну аграризацію українських територій, відволилося вагоме місце сільському населенню, яке за їх розрахунками мало перетворитися на дешеву робочу силу.
Основним завданням, що покладалося на українське селянство протягом усього періоду окупації, була праця спочатку в колгоспах і радгоспах, а після проголошення аграрної реформи в лютому 1942 р. – у громадських господарствах та державних маєтках , подекуди у хліборобських спілках.
Ще однією формою використання трудових ресурсів окупованих територій було вивезення молоді на роботу до Німеччини.
Вже в кінці 1941 року — на початку 1942 року на Менщині було розгорнуто широку пропагандистську кампанію, метою якої було налагодити масовий добровільний виїзд українців у Німеччину для участі в «будівництві нової Європи та забезпеченні якнайскорішого завершення війни».
Згідно новітніх досліджень, з України було вивезено 2, 4 млн. чоловік, з Менського району – 1339 чоловік.
Населення мало постачати вермахт і цивільне населення Німеччини сільськогосподарською сировиною та продуктами харчування, сплачувати численні грошові податки та забезпечувати німецьких солдат одягом і предметами побуту.
У перші місяці окупації товарно грошові відносини просто зникли, залишився тільки натуральний обмін.
На території Менщини був уведений комендантський час. Тому з 19:00 до 5:00 ранку приватному населенню заборонялося залишати свої домівки і запалювати світло.
Після перемоги на Курській дузі у липні 1943 року стало зрозуміло — звільнення Менщини є неминучим. Німці та поліцаї почали тікати за Дніпро.
18 вересня була звільнена Мена. Окупаційний державний апарат перестав існувати.
Джерело: Менський краєзнавчий музей імені В.Ф. Покотила https://bit.ly/3r2Gg4S