Матеріал Менського районного краєзнавчого музею імені Покотила
Село відоме з середини XVII ст. Спочатку носило назву – Філево. З будівництвом Макошинського Миколаївського монастиря стало називатися Нікольська слобідка. Пізніше, після закриття монастиря та перевезення його до Домниці, село стало зватися просто Слобідка.
На південному краї села знаходиться урочище “Городок”, де було поселення часів Русі X – XIII ст.
Бурімка – досить значне підвищення над Десною. Зі сходу Бурімка вкрита густими чагарниками, що переходить у зарослі лозняка вже біля самих луків. З заходу де кінчаються чагарники, підіймаються піщані дюни. З північної сторони круті схили, часом порізані ярами, зарослі непролазними кущами, ведуть до озера Бурімки – надзвичайно мальовничого. З південної сторони Бурімка закінчується високою, метрів 6 – 8, Білою кручею над Десною. Біля Білої кручі – невелика смуга сосняка.
Недалеко від Білої кручі, на пісчаних дюнах, де знаходиться давнє городище, археологами було знайдено багато неолітичної кераміки, а також шматочки кременю.
Ще в 1910 році тут проводила роботу археолог Валерія Козловська. Нею було знайдено частину кремінного ножа і пилки, наконечники стріл, а також частину глиняного «правила», на якому люди доби неоліту виліплювали посуд. Також було знайдено кістяний наконечник стріли, залізний ножик з кістяною ручкою, яку було прикрашено зубчиками, кісточку з дірочкою, що вживалася, певно, як підвіска; уламок ребра, на якому вирізьблено фантастичну фігуру, що нагадувала зайця з хвостом змії.
Як свідчив Ю. С. Виноградський, у 1924 році під Білою кручею, майже біля води було знайдено частину великого бивня мамонта, а зверху на кручі – бронзовий трьох реберний, порожнистий в середині наконечник стріли, характерний для скіфів.
У західній частині Бурімки знаходяться залишки слов’янського городища. Слов’янське поселення утворилося на місці неолітичної стоянки.
На фото: Біла круча
Джерело: https://bit.ly/3q5Wp6G