МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. 101 рік від дня народження Володимира Покотила — засновника Менського краєзнавчого музею

"Місцеві Медіа"
"Місцеві Медіа"

МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. 101 рік від дня народження Володимира Покотила — засновника Менського краєзнавчого музею

МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. 101 рік від дня народження Володимира Покотила — засновника Менського краєзнавчого музею

Сьогодні, 28 серпня, виповнюється 101 рік від дня народження Володимира Покотила – відомого краєзнавця, педагога, дослідника та засновника Менського краєзнавчого музею. Про це повідомляє Менський краєзнавчий музей імені В. Ф. Покотила.

Він народився 1924 року в селі Комарівка на Борзнянщині, у роки Другої світової війни став на захист Батьківщини, а після повернення з фронту закінчив навчання та здобув філологічну освіту в Київському університеті. Ще студентом збирав записи фольклору й етнографії, які передавав до Академії наук УРСР.

Справжнім покликанням для нього стало краєзнавство. Володимир Федорович організовував шкільні походи, під час яких учні збирали унікальні експонати. У 1954 році він створив шкільний музей у Мені, який згодом переріс у районний краєзнавчий музей. З 1971 по 1989 рік Покотило очолював його, а пізніше працював науковим співробітником. Саме завдяки його зусиллям музей отримав значні колекції археологічних, історичних та етнографічних матеріалів.

Його діяльність визнали науковці: професор Г. Г. Мезенцева називала його «професором у галузі місцевого краєзнавства». Вчений залишив після себе сотні статей і десятки наукових праць, серед яких дослідження з археології, історії, етнографії та мистецтва.

За участь у війні та працю на ниві освіти й культури він був нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями та знаком «Відмінник освіти УРСР».

13 жовтня 1989 року Володимир Федорович відійшов у вічність, проте його справа продовжує жити. У 2011 році Менському краєзнавчому музею було присвоєно ім’я його засновника.

О. І. Сидоренко у своєму вірші писав про Покотила так:

“Цей музей – його царство величне,

Де зібрались ери і віки,

І згадують рідне обличчя

Й теплий дотик шорсткої руки.

Це був його дім і родина,

Поезія пошуку і проза днів.

Пам’ятаємо про славного сина,

Свою долю він нам заповів”.

“Менщина”/”Місцеві медіа”

Завантажити ще...
Ділися важливим, став запитання, обговорюй з редакцією! Надіслати повідомлення