“Я лісу не впізнала. Він горів.
Ще ж був живий. Недавно. Позавчора.
Обвуглений корою стовбурів,
він був сумний, задуманий і чорний.
Гілки кричали в небо, як хрести.
Стояла тиша. Жаль було планету.
І я сказала лісові: – Прости!
Йшов гамадрил і кинув сигарету”
Ліна Костенко
Підготувала Яра Шорохова
#менщиналітературна
Поділитися у соцмережах
Завантажити ще...