Світлана Бабич
Небо репнуло — і розплакалось
Від образи на грішних людей,
Потім окалось, навіть акалось.
Дощ tomorrow, дощ today…
Віщуни-брехуни направдили,
Рідко в них це бува. А ма!
Дихать легше, вільніше. Раді ми.
Мокнуть лиш лісникові дрова…
Тарабанить грім у віконечка,
Пробива траву градів біс,
У відставку рапорт від сонечка
Цей плаксивий щойно приніс.
Тож вдихаймо глибоко-глибоко
Це повітря, прошите дощем,
У Десні репетує риба Ко:
«Не вкривайте місто плащем!»
…Не дощиться вже: good потрошечку,
Мена феном сушить чуби,
Злагідніло сонце, хорошечко,
Повитягувало гриби…
—
Нагадаємо, ви можете присилати свої літературні твори на адресу редакції https://mena.org.ua/m/
Поділитися у соцмережах
Завантажити ще...