А, може, і справді…
А, може, і справді кохав лиш тебе.
Не знав я нічого, та все це пусте.
У грудях боліло, коли я втрачав,
Коли без упину мовчав і страждав.
А, може, і справді любила мене.
Ти думала, легко забути усе.
Ти просто сказала: «Бувай». Я пішов,
А ти лиш боялась, що кращу знайшов.
А, може, і справді потрібні були.
Для того, щоб знали, як дурно жили.
Для того, щоб бачили, як водночас
Пройде все для нас…
А, може, і справді кохаємо ще.
Мене ти чекаєш. Чекаю тебе.
Ми просто надію вбиваєм в собі.
Дурні ми по істині! Правда дурні!
А, може, і справді у сні до тебе.
Прийду. Обійму. І скажу: «Ти моє».
А, може, ти ніжно мене обіймеш,
До себе до серця мене пригорнеш.
С.Менський
Підготувала Яра Шорохова
#менщиналітературна #менщина
Поділитися у соцмережах
Завантажити ще...