МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. Троїцький ярмарок – у давнину

Менщина
Менщина

МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. Троїцький ярмарок – у давнину

Юлія Ющенко (стаття з архіву газети “Менщина” № 8 від 2 червня 2012 року)

Річки завжди були тими водними артеріями, які виконували роль вже готових доріг. Річка Мена слугувала водним шляхом до Десни, а звідти аж до Дніпра. Часто-густо річки виконували роль базарів і обмінних пунктів, на них зустрічалися торгові судна, а купецькі грошики через напади розбишак потрапляли не до кишень та вишуканих гаманців, а на річкове дно.

Не була винятком і наша річка. Вже сама її назва говорить про те, що тут відбувалися торгові баталії. Ще з давніх часів у Мені відбувалися щотижневі базари, а двічі на рік влаштовувалися гучні ярмарки. Особливу увагу привертав до себе ярмарок, що відбувався на Трійцю. До міста з’їжджалися продавці і покупці з усіх усюд. З Чернігова, Стародубу та Сосниці привозили шкіру, рибу, сіль, різноманітні ремісничі вироби; з Ніжинського, Лубенського та Прилуцького полків доставляли хліб та приганяли худобу. На гомінкій базарній площі продавали дерев’яний посуд, горілку та мед. Не обходилося і без тютюну, якого як продавали, так і купували дуже багато, а ще більше вирощували – близько 100 тисяч пудів на рік. Недарма ж казали, що Мена – столиця тютюну.

Не пасли задніх і наші майстри. Свої вироби гідно представляли ковальський, кравецький та чоботарський цехи. Не залишався без уваги і художньо-декоративний промисел, адже місцеві умільці виготовляли прекрасні вироби із дорогоцінних металів, зокрема жіночі прикраси – дукачі*, які були широко відомі навіть за межами Російської імперії.

Не обходилося і без музик, яких радо вітали гучним лементом. Залюбки слухали посивілих бандуристів та кобзарів, що вкладали всю душу в рокотання струн і розповіді про далеке минуле.

Ярмарок був веселим і цікавим дійством. В атмосфері гумору і веселощів привітно спілкувалися і найкращі друзі, і запеклі вороги, і вже ніхто не пам’ятав про вкрадену ковбасу чи про занадто дешево продану шапку. Люди просто відпочивали від повсякденних турбот і щасливими та виснаженими поверталися додому.

*Дукач – прикраса у вигляді великої медалеподібної монети з металевим бантом, прикрашеним камінцями.

Завантажити ще...
Ділися важливим, став запитання, обговорюй з редакцією! Надіслати повідомлення