Ви, певно, вже бачили матеріали нашої нової рубрики «шо_купили». А дехто не лише бачив, а вже й устиг нас, журналістів, звинуватити в тому, що ми, мовляв, сліпці і не бачимо «схем» і «схемок», за якими чиновники буцімто розкрадають місцеві бюджети. Ні, ми не сліпі. У нас є підозри, інколи вони вагомі і не безпідставні. Але перевірки усього, м’яко кажучи, підозрілого вимагають купу перевірок та затрат. І це не лише про гроші. Це більше про людський ресурс.
Якщо з товарами легше, бо можна промоніторити пропозиції в інтернеті, знайти подібні товари (хоча і тут є нюанси), ціни на них, то із закупівлями послуг вже набагато важче. Тут журналісти мають вже витратити багато зусиль. Найважче знайти експертів, які фахово можуть прокоментувати ті чи інші моменти. Наприклад, важко знайти в маленьких містах фахівців з будівництва та ремонту автошляхів, водоносних систем, будівельників, фінансових аудиторів, фахівців з інклюзивності. Зрештою, знайти можна, але домовитись про експертну оцінку, до прикладу, ремонтних робіт певного об’єкту, які нещодавно виконали за кошти місцевого бюджету, це вже задача не для слабких. У 99% випадків журналістові спікери просто відмовлять у допомозі під будь якими, навіть фантастичними, приводами. Але усі ці причини будуть зведені до ОДНІЄЇ – місто/селище маленьке і всі один одного знають…Вам все зрозуміло? Знайомо? Ну кому ж потрібні проблеми та сварки, неприємності на роботі, які, до речі, в маленькому містечку можна «організувати» набагато легше, ніж в Чернігові або Києві. Відважних правдорубів небагато. У соцмережах під видуманими ніками і аватарками з котиками і собачками всі сміливці і всі за справедливість. Ні, є й такі, хто й під реальними аватарами пише правду-матку. Однак їх – десятки, може, сотні. Всі інші – аноніми. Бо що? Правильно. Не хочемо проблем!
А журналісти їх хочуть. Постійно і настирливо. Але їхня дорога до справедливості всипана кособокими поглядами, в’їдливими коментарями про їхню продажність та прокльонами.
Але повернемось до фахівців. Отже, в маленьких населених пунктах їх і днем з вогнем. Шукати десь, щоб вони приїхали і подивилися, як зробили ямковий ремонт чи докопалися до технологічних хитрощів та економії під час чергового асфальтування – також важко. І накладно. Ніхто не поїде за свій кошт навіть за 50-70 км. Потрібно шукати ресурси, умовляти, переконувати. Не завжди виходить. Тому підозри стосовно наданих послуг у рамках публічних закупівель часто залишаються тільки на рівні підозр і здогадок. Але ми шукаємо інструменти і, впевнений, ми їх знайдемо, аби «копати» глибше і щоб закопане і втаємничене кимсь мало цілком конкретну метричність.
З товарами, які закуповують органи місцевого самоврядування та їхні підрозділи, з одного боку все виглядає простіше, а з іншого – не зовсім. Біда в тому, що в тендерній документації, яку готують перед процедурою закупівель, а потім публікують чиновники часто-густо відсутні «деталі». Назва ніби є, модель теж, марка товару присутня, але ж відсутня якась дещиця. Але вона важлива. Від неї може змінитися ціна і загальна вартість закупівлі. От, наприклад, в якійсь з громад району недавно робили ремонт. Закупили піну монтажну-65. Не багато – 96 одиниць. По ціні – 254 за одиницю. Подивилися ми у різних продавців ціну на цей товар. Багато виробників його пропонує. Ціни від 112 гривень до супер-пупер титанової за 360 гривень. Але ж є нюанс. Вона, виявляється, є різна – літня, зимова, всесезонна. Так само різниться, як гума на автівку. А від цього і ціна відповідна. І в тендерній документації такої деталізації немає. І ціна такої дрібнички всього приблизно 10 000 гривень на закупівлі.
Звичайно, ми впевнені, що піну купили хорошу, всесезонну. Але ж підозри десь таки нутрують. Спеціально це не прописали, чи просто забули? Ми не знаємо. І таких «дрібничок» у багатьох закупівлях по різних громадах можна знайти чимало. Це до того, якщо ви спитаєте, чому ми не дізналися. Якщо почнемо, то тиждень часу на запити піде, а потім тижнями будемо чекати на відповідь. Бо таке ж коїться і закупівлями генераторів, дронів, меблів, сантехніки. На канцелярське приладдя ми взагалі вже й дивитися не хочемо. Хоча розуміємо, що ймовірне завищення ціни на одному звичайному олівці всього на 1-2 гривні можуть перетворитися на тисячі гривень.
Про доцільність покупок – окрема розмова. Колись було таке: на одну селищну раду (не з нашого району), в приміщенні якої всього два санвузли, закупили 19 унітазів. Для чого? Всяке буває.
Хочу цим текстом закликати органи місцевого самоврядування прискіпливіше готувати тендерну документацію. Це ж для вашого блага і прозорості у вашій роботі. Не хочете слухати мене, почитайте норми законодавства. Детальний перелік інформації, яку повинна містити тендерна документація, передбачає стаття 22 Закону України “Про публічні закупівлі”. Відповідно до цієї статті, у тендерній документації замовник зазначає, зокрема й «інформацію про необхідні технічні, якісні, кількісні характеристики предмета закупівлі, зокрема відповідну технічну специфікацію, та інформацію про маркування, протоколи випробувань або сертифікати, що підтверджують відповідність предмета закупівлі встановленим вимогам у тендерній документації».
Якщо цієї інформації не буде у повному обсязі, ми та мешканці громад матимемо повне право на підозри та обґрунтовані підстави вважати публічні закупівлі шпариною для кмітливих та хитрих. Воно вам потрібно?
Сергій Бондаренко, «Місцеві медіа»