Десна пам’ятає все. Пам’ятає плоти з орловським лісом, що неквапливо пливли до Києва. І колісні пароплави з високими трубами. Селяни, коли їх бачили, одразу хрестилися на березі – бо що ж то за бісівня така коптить посеред річки. Пам’ятає «Ракети» на підводних крилах, що мчали над її поверхнею зі швидкістю автомобіля. І точно пам’ятає… тишу, яка настала потім.
535 кілометрів – така судноплавна довжина Десни від Новгорода-Сіверського до місця, де вона впадає в Дніпро. Понад п’ять століть ця річка була дорогою. Не метафоричною, а справжньою – з розкладом руху, квитками і пасажирами, які поспішали на рейс.
Ця історія про те, як Десна з’єднувала міста і містечка Чернігівщини. І як ця нитка обірвалася.
ДЕСНА ВАНТАЖНА
Першого пароплава на Десні побачили у 1846 році. Збудований на заводах промисловця Мальцева у селі Людиново, він прийшов із Болви – допливу Десни на території нинішньої Росії. Для мешканців прибережних сіл, які знали лише дерев’яні баржі та плоти, це була справжня дивовижа.
Систему зі стихійних перевезень перетворили на регулярні в 1858-му, коли в Києві заснували «Товариство пароплавства по Дніпру та його притоках».
Ось так поступово пароплави вийшли і на Десну. До 1860-х по річці вже ходили за розкладом. Навігація відкривалася наприкінці березня і тривала до листопада – вісім місяців щороку. Десна годувала й перевозила. Вгору, на північ, везли зерно, цукор, сіль, спирт. Вниз, до Києва – залізо, скло, сталеві вироби. Щороку сплавляли до 200 тисяч колод лісу. У 1870-х обсяг вантажів сягав вже трьох мільйонів пудів на рік і помітно зростав.
… Але нас цікавить інше – люди на палубі.
ДЕСНА ПАСАЖИРСЬКА
1893 рік. Між Новгородом-Сіверським та Макошиним починають курсувати два пароплави – «Суворов» та «Варвара». Невеликі, по 50 пасажирів кожний. Ходили з квітня по жовтень. Макошине – селище на правому березі Десни – на той час уже було торговим вузлом: із 1873 року тут пройшла залізниця, на березі стояли чотири лісопильні, де обробляли деревину, доставлену плотами з півночі.
Перетин залізничного і водного шляху зробив із невеличкого містечка жваве торгове місце. П’ять років потому, у 1898-му, на маршрут Чернігів – Новгород-Сіверський вийшов пароплав «Чикаго». Відправлення з Чернігова о десятій ранку, прибуття – опівночі. Чотирнадцять годин проти течії. Вниз – швидше.
Паралельно працював маршрут Чернігів – Київ: 204 версти водою, 13 годин за течією, 16 – проти. Два пароплави щодня. Квиток першого класу вартував три рублі. Дешевше просто не існувало.
Чернігівська пристань стояла біля підніжжя Валу – в історичному центрі міста. Згодом її розділили на пасажирську, вище за течією, біля гирла Стрижня, і вантажну – нижче, у районі, який місцеві називали «Кавказ». Тут відчувався запах риби, дьогтю та … дороги.
Уявіть такий маршрут. Пароплав відчалює від Новгорода-Сіверського, де стародавній монастир дивиться на Десну з кручі. За бортом пропливають Пирогівка та Пушкарі – місцевість, яку романтики назвали «Новгород-Сіверською Швейцарією». За кілька кілометрів від Десни – стародавній Короп, з’єднаний із річкою через пристань Малцеве. Нижче за течією у Десну впадає найбільший її доплив – Сейм, 717 кілометрів. Річка одразу стає помітно повноводнішою. Далі – Макошине, де пасажирів чекають паровози з вагонами. Берегом деснянської дотоки Убеді, за п’ять кілометрів від Десни – Сосниця, неофіційна тогочасна столиця азартних ігор краю, а пізніше – батьківщина Олександра Довженка, який згодом опише ці краєвиди у «Зачарованій Десні». І нарешті – Чернігів…
Десна тут тягне за собою цілу систему доток. Річка Мена, Убідь, Снов, Білоус – по деяких із них також ходили судна. У Мені, що стоїть на однойменній притоці Десни, і досі є місцевість із назвою «Пристань» – спомин про часи, коли менська річка була судноплавною. Аж до 1960-х років місцеві тут бачили плавучі транспортні засоби. Через свої дотоки Десна з’єднувала не лише населені пункти на своїх берегах, а й містечка, селища та села, розкидані по околицях.
До речі, у 1907 році на пароплаві «Козак» у пасажирів знайшли 30 пудів пороху – майже півтонни вибухівки. Революційні часи нагадували про себе навіть на воді.
ДЕСНА РАДЯНСЬКА
Радянська доба дала Десні нову роль. 1935 рік – у Чернігові з’являється перший двоповерховий річковий вокзал з рестораном і залою очікування. Місто офіційно стає портовим.
Після Другої світової, на початку 50-х, будують другий вокзал – архітектори надали йому форму корабля, що було модним рішенням тих років. Саме звідси у 1951-му відправився перший регулярний теплохід до Києва.
У серпні 1964-го офіційно створюють Чернігівський річковий порт. До нього приписують Новгород-Сіверську пристань і Путивський термінал. Порт займає 20 гектарів, має портальні та плаваючі крани, приймає судна довжиною до 75 метрів. Навігація – 240 днів на рік. Півмільйона тонн вантажів щосезону.
Але головна подія для пасажирів стається в середині 1970-х. На маршрут Чернігів – Київ виходять «Ракети» – судна на підводних крилах конструкції Ростислава Алексеєва. 66 пасажирів, швидкість до 60 кілометрів на годину. Судно розганяється, підіймається на крилах над водою і летить – інакше не скажеш. Маршрут, на який пароплав витрачав 13-16 годин, «Ракета» долає за лічені години. В Україні у ті роки працює понад 150 таких суден.
А на приміських маршрутах з’являється «Зоря» – компактний теплохід з водометним двигуном. Його головна перевага – мала осадка. Якраз для мілководдя. Ці теплоходи могли ходити там, де глибина ледь перевищувала метр. Вони приймали на борт від 60 до 86 пасажирів і перевозили їх зі швидкістю до 45 кілометрів на годину.
На верхній ділянці Десни також було жваво. У 1982-му теплохід «Піонер-7» щодня о 15:15 виходив із Новгорода-Сіверського до села Біла Берізка – три з гаком години водою. Окрім регулярних рейсів, існували й чартерні.
До 1985 року на Новгород-Сіверській пристані працювали два пасажирські теплоходи, буксир і плаваючий кран, який щомісяця перевантажував 25 тисяч тонн.
Пристані намагалися навіть надати статус порту, але це рішення десь назавжди застрягло в високих партійних кабінетах тодішніх керманичів.
На початку 80-х Чернігів отримує третій річковий вокзал – блакитну споруду площею майже 7 тисяч квадратних метрів. Архітектурно цікава будівля, одна з небагатьох річкових вокзальних споруд такого масштабу, що збереглися в Україні.
Здавалося, що річкове сполучення на Десні буде завжди.
Не буде…
ДЕСНА ТИХА
Наприкінці 1980-х закінчується термін експлуатації більшості пасажирських суден. «Ракети» старіють, «Зорі» потребують капітального ремонту, якого ніхто не робить. П’ять земснарядів, що підтримували фарватер, зупиняються один за одним. Русло міліло – без догляду, без чищення, без грошей.
Розпад Союзу довершує справу. У 1993-му порт приватизують – 75% державі, 25% «Укррічфлоту». Краще не стає. Пасажирські судна розпродають за кордон або ріжуть на металобрухт. У 2004-му порт фіксує збитки. Фарватер не поглиблюють вже роками.
Десна міліє на очах – і це не метафора, а гідрологічний факт. У 2015-му фіксують рекордно низький рівень: 300 сантиметрів при нормі 680. Мінімум за 130 років спостережень. Весна приходить на два-три тижні раніше. Льодохід зміщується з березня на лютий. Берег біля села Велике Устя за шість років відступає на 23 метри.
У 2012 році Чернігівський річковий порт зупиняється остаточно. Того ж року закривають і Новгород-Сіверську пристань – ліквідують юридично, як підприємство. Крапка.
166 років – від першого пароплава Мальцева у 1846-му до останнього документа про ліквідацію у 2012-му. Стільки тривала історія судноплавства на Десні.
У 2017-му ненадовго з’явилася надія. Олексій Вадатурський, генеральний директор «Нібулону», заявив: «Наступного року ми займемось Десною. Ми зробимо її судноплавною. Якщо я сказав – так і буде». Компанія навіть спустила на воду два мілководних буксири. Плани залишилися планами. А 31 липня 2022 року Вадатурський загинув від російської ракети у Миколаєві. Тієї ж весни росіяни зруйнували міст через Десну в Чернігові.
Зараз один зі старих теплоходів «Зоря» стоїть на палях біля гирла Стрижня в Чернігові – переобладнаний під ресторанчик. Ще кілька – іржавіють у порту. Причал влітку приймає прогулянкові катери.
Але Десна живе. Підприємець Сергій Провозін із 2007 року розвиває водний туризм на річці, запатентував туристичний плот катамаранного типу (патент №51092, аналогів, за його словами, немає ні в Україні, ні за кордоном), організовує сплави на трьох акваторіях – Новгород-Сіверській, Макошинській і Чернігівській. Тисячі людей щороку проходять маршрут від Новгорода-Сіверського до Чернігова – 318 кілометрів на байдарках, каяках і SUP-бордах. Повз Мезин із палеолітичною стоянкою. Повз Вишеньки з палацом Румянцева-Задунайського. Повз Макошине, де колись дзвонив дзвін, запрошуючи пасажирів на пароплав.
Десна тече через Новгород-Сіверський, Корюківський і Чернігівський райони, далі – через Київщину. Через громади, для яких вона колись була і дорогою, і годувальницею: Новгород-Сіверську, Коропську, Макошинську, Чернігівську, Остерську, Деснянську. Десна й зараз дає Києву близько двох третин питної води. Її вода й досі має той самий блакитний відтінок від крейди, що й за часів пароплава «Чикаго».
Просто тепер по ній ніхто не пливе за розкладом.
Джерела:
– Пристань і річковий вокзал у Чернігові – сторінки історії портового міста:
https://pechera.info/oglyadu/492-pristan-i-rickoviivokzal-u-cernigovi-storinki-istoriyi-portovogomista.html
– З історії судноплавства на Десні: https://shostka.info/shostkanews/z-istoriyi-sudnoplavstva-na-desni-foto/
– Яким був річковий вокзал у Чернігові (OBOZ.UA): https://www.obozrevatel.com/ukr/istoriya-gorodov-ukrainyi/yakim-buv-richkovij-vokzal-u-chernigovi-foto-50-h-rokiv.htm
– Чернігівський річковий порт (Вікіпедія): https://go.mmedia.com.ua/yKvHf4
– Менщина історична: https://mena.org.ua/menschyna-istorychna-istoriya-meny-vid-dohrystyyanskoji-epohy-do-nashoho-chasu/
– Десна – 14 фактів (Деснянське БУВР): https://desna-buvr.gov.ua/shcho-my-znaiemo-pro-desnu-14-faktiv/
– «Нібулон» планує відродити судноплавство на Десні (Економічна правда):
https://www.epravda.com.ua/news/2017/06/23/626380/
– Десна може стати судноплавною (ЧЕline): https://cheline.com.ua/news/society/desna-mozhe-stati-sudnoplavnoyu-82568
– Макошине (ЕСУ): https://esu.com.ua/article-60828
– Водний туризм на Чернігівщині:https://chernihivregion.travel/places?c=water
Світлини: з архівів порталу pechera.info, інтернет-видання shostka.info, сторінки Н.-Сіверський музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім» та видання OBOZ.UA.
P.S. Шановні підписники, якщо маєте у своїх архівах старі світлини, на яких зображені пароплави, теплоходи, «Ракети» та «Зорі» на Десні, пристані в Новгороді-Сіверському, Макошиному, Путивську, Чернігові або інших населених пунктах – надсилайте на наш Telegram-бот: https://t.me/mmedia_addnews_bot. Надсилайте також будь-які старі фотографії із зображеннями ваших населених пунктів, вулиць, історичних місць, людей. Залишайте невеличкий опис та приблизну дату зйомки. Публікуватимемо і нагадуватимемо про історію краю та його людей. Завжди раді зворотному зв’язку – запитанням, зверненням, коментарям. Пишіть нам!