Дмитро Казіміров
☝Докладний опис церкви Різдва Богородиці маємо завдяки видатному мистецтвознавцю Стефану Андрійовичу Таранущенку (1889–1976). Упродовж 1926 – 1932 рр. вчений відвідав та детально дослідив понад 200 пам’яток дерев’яної монументальної архітектури на Чернігівщині, Полтавщині та Харківщині, з яких до сьогодні збереглося менше 10%. Зі своїми колегами він зробив детальні архітектурно-археологічні обміри пам’яток, креслення та світлини церков в переддень їх знищення більшовиками.
☝Церкву Різдва Богородиці в Мені С. Таранущенко досліджував у 1931 р. Храм був дерев’яним (із сосни) та за планом належав до типу хрещатих з невиділеним внизу квадратним зрубом центральної дільниці. Обабіч до неї прилягали відповідно північний та південний рукави, а із західної сторони – бабинець. Це приміщення в західній частині храму, де під час літургії знаходилися жінки. Він був однією зі складових тридільної канонічної системи планування православних храмів – бабинець, нава (центральна частина) та вівтар. Південний і північний рукави в плані – шестигранники, бабинець – квадрат, вівтар – шестигранник. Крім головного вівтаря, споруда мала ще два бокові, менші за середній.
☝За спостереженнями С. Таранущенка зовнішній вигляд було витримано у традиційних українських архітектурних формах XVIII ст. Об’єми зрубів були в міру пропорційними. Центральний зруб був вищий від зрубів рукавів. На рівні гребенів дахів бокових рукавів квадратний зруб центральної дільниці переходив у невисокий восьмигранник. Його північна, південна, західна та східна грані були продовженням відповідних граней зрубу центральної дільниці. Наступний ярус вгору також був виконаний у формі восьмигранника. Його ширина помітно переважала висоту, а освітлювався він чотирма вікнами в гранях, орієнтованими за сторонами світу. Завершувалася верхівка храму глухим, невисоким ліхтарем.
На фото: зовнішній вигляд церкви Різдва Богородиці з північного заходу (фото 1930 р.)
Джерело: https://bit.ly/36D6rBS