Сергій Трегубенко
У приміщенні міської автостанції йде ремонт. Виявляється, роблять його за кошти отримані від продажу частини приміщення. «Менщина» поцікавилася у працівників автостанції, хто і навіщо продав це приміщення. Усі питання вони переадресували до обласного керівництва.
Директор автостанції: «Буде де присісти»
Наразі автостанція знаходиться у приватних руках – у власності Публічного акціонерного товариства «Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499». Я звернувся за коментарем до його керівництва. Директор якраз був у відпустці, тож поспілкувалися з виконуючим його обов’язки заступником з питань перевезень пасажирів Василем Солохненком.
– Так, – підтверджує він, – частину приміщення продали, на виручені кошти робимо ремонт у тій, що залишилася.
Питаю, чи узгоджували з кимось продаж приміщення? – Так, – відповідає, – документація в порядку, все узгоджено, зокрема з міським головою. Погоджена передача не тільки приміщення, а й землі.
Продаж заступник директора аргументував тим, що у даному випадку залишається приміщення для пасажирів рівно стільки, скільки їм потрібно – людям буде де квиток придбати, де присісти та взимку руки погріти, більше для Мени не потрібно. Мовляв, подорожні тут довго не чекають на автобуси, рейси транзитні – за 5 хвилин купив квиток та й поїхав.
Багато нарікань у керівника було на нелегальних перевізників та тих, хто не сприяє боротьбі з ними. Розказав, що нещодавно був на засіданні депутатської комісії обласної ради, де розглядали питання по нелегальних перевізниках, але ніякого корисного рішення не прийняли. Тим часом підприємство автобусних станцій несе великі збитки, зокрема, у Мені за 9 місяців вони склали 135 тисяч гривень. На думку Василя Олександровича, автобусні перевезення держава має взяти під свій контроль.
Заступник голови обласної ради: «Це найстрашніше, що ми зробили в державі»
Я спитав у заступника голови Валентина Мельничука, як на його думку можна зберегти суспільно важливі об’єкти у сфері обслуговування людей.
Він пояснив, що раніше автостанція мала державну форму власності, а потім її приватизували. Але контролювати забезпечення перевезень і доставки людей за будь-яких обставин має обласна державна адміністрація.
– Автобусні перевезення, котрі ми сьогодні віддали у приватні руки і не маємо контролю за ними, це найстрашніше, що ми зробили в державі, – каже Валентин Васильович. – Зв’язок не в державній власності, енергетика не в державній власності, автоперевезення не в державній, дороги скоро будуть також не в державній власності, то як ми будемо контролювати це все, як ми будемо забезпечувати людям саме необхідне? Перевезення бабусь від хати до лікарні, це питання державної, соціальної політики, тому перевезення людей мають бути під контролем держави, за це повинні взятися державні структури котрі в нас є, але які не виконують свої функціональні обов’язки. Обласна рада у даному випадку змінити ситуацію не може. Чим ми можемо допомогти, взяти собі на бюджетне утримання ще одного нахлібника? Думаю, що з подібним питанням треба звернутися до заступника голови обласної державної адміністрації, котрий відповідає за цей напрямок роботи.
Варто зауважити, що у Валентина Васильовича дуже великий керівний досвід, зокрема, в перші роки незалежності він працював головою обласної державної адміністрації.
Що ж, відповідний запит до першого заступника голови обласної державної адміністрації Станіслава Прокопенка я зробив, очікую відповідь.
Власник придбаної частини автостанції: «Буде торгівельний центр європейського зразка»
Начальник Менської автостанції Олена Середа повідомила телефон Павла Олександровича – нового власника частини їх приміщення. Той охоче розповів про плани. Там має з’явитися торгівельний центр європейського зразка з товарами як продовольчого, так і непродовольчого напрямку.
Павло Олександрович повідомив, що завдяки позиції мера, котрий пішов назустріч покупцю, новому власнику було надано земельну ділянку для добудови до автостанції ще 500-700 квадратних метрів площі. Там розміститься торгівельний заклад, котрий, як сподівається Павло Олександрович, стане осередком культурної торгівлі в нашому місті. Розширення буде відбуватися з тильної сторони так, що архітектурний стиль будівлі не буде змінено.
Цікавлюся, чи не буде взимку, під час морозів, пасажирам тісно в залишеному їм для очікування тамбурі, і отримую цілком логічну відповідь.
– Я ж не можу відповідати за все, – каже він, – у мене є свій бізнес, у автобусних перевізників свій, вони ж, мабуть, провели відповідні дослідження, порахували кількість пасажирів в пікові години і прийшли до висновку, що залишеного тамбуру буде цілком достатньо для існуючого в Мені пасажиропотоку.
Ряд питань
Цей матеріал містить декілька точок зору на одну з подій в нашому райцентрі і ставить ряд питань, відповідь на котрі було б добре знайти читачам газети спільно з редакцією.
Зокрема, як бути з підприємствами, котрі для підвищення ефективності їх діяльності були приватизовані, якщо ці підприємства починають виходити з сфери надання суспільно важливих послуг громаді? Створювати замість них нові комунальні чи державні? Намагатися викупити назад у суспільну власність, чи конфіскувати, приміром, як це було зроблено у 1917-му році? А може почати вчитися законодавчо на загальнодержавному рівні і нормативно на місцевому так регулювати діяльність приватних підприємств, щоб вигідно було і власникам, і суспільству?
Друге питання – хто та яким чином повинен дбати про інтереси людей та приймати рішення в подібних ситуаціях? Власники приватизованих підприємств, самі люди, міський голова, міська рада, районна чи обласна рада та адміністрація, а можливо найвищі посадовці в Києві?
Редакція опублікує найбільш цікаві та конструктивні думки читачів і точку зору посадовців, якщо такі будуть.