Юрій Стальниченко відвідав естонське місто Раквере та дізнався, що треба зробити, щоб умови життя менян стали більш європейськими

Заступник голови міської ради Юрій Стальниченко розказав «Менщині» про естонське місто Раквере, його енергозберігаючі технології, побут, культуру та про методи, які можуть зробити європейський спосіб життя менян більш реальним.

Фото “Доброчину”

Євросоюз дає гроші на «екологію»

Запрошення відвідати Есто­нію надійшло від громадської організації «Доброчин». Опла­тила поїздку приймаюча сторо­на коштами Естонського Мініс­терства закордонних справ.

Мета – вивчити досвід місь­ких рад, котрі вже долучилися до «Угоди мерів». Угода мерів – загальна ініціатива Європей­ського Союзу за участю міс­цевих і регіональних органів влади, які беруть на себе до­бровільні зобов’язання підви­щити енергоефективність та використання відновлюваль­них джерел енергії на своїх територіях. Підписанти Угоди беруть на себе зобов’язання зменшити власні викиди СО2 щонайменше на 20% до 2020 року, сприяючи таким чином «зеленому» економічному зростанню та підвищенню якості життя.

• Нам запропонували відві­дати саме Раквере, тому, що це місто найбільш схоже на Мену, – каже Юрій Валерійович, – 15 тисяч жителів, дві школи, спор­тивний комплекс, два дитячі садки.

Щоправда у міській раді Рак­вере працює аж 35 чоловік, на відміну від 10 у нас.

Здивувала майже повна від­сутність паперових документів у міськраді. Тамтешній мер по­яснив, що у них все ведеться в комп’ютерному варіанті, навіть платіжки відправляють через інтернет, і ніхто не вимагає па­перового підтвердження.

А коли ми запитали про те, чому в міській раді немає від­відувачів, невже нікому не по­трібні довідки, то отримали таку відповідь: «А навіщо до­відки!? Усі служби, відповідно до своїх повноважень, мають доступ до єдиної електронної бази даних…».

Річний бюджет Раквере – близько 14 мільйонів євро. За останні роки місто залучило інвестицій на суму 47 мільйонів євро в рамках вищезгаданої «Угоди мерів». Це місто вже до­сягло бажаних результатів і нам було чого в них повчитися.

Тротуари посипають не піском, а галькою

– Їздило нас восьмеро чоло­вік, всі з Чернігівської області, – розповідає Юрій Валерійович. – Добиралися мікроавтобусом. У дорогу з дому взяв продукти, як і кожен, з ким довелося їхати, отож голодними не зосталися, дещо навіть назад привезли, не подужали з’їсти. Хоча добре, що не мали потреби в харчах, бо скільки ми їхали по Білорусі, ніде не бачили придорожніх кафе.

Дороги в Білорусі та Естонії дуже гарно почищені, а біля Мінську навіть тривають робо­ти з розширення трас, а от на території Латвії і Литви дороги схожі на наші.

У Естонії тротуари посипа­ють не піском, як у нас, а мілкою галькою, яку весною збирають для повторного використання.

Крім того власники магази­нів, підприємств та приватних будинків намагаються слідку­вати не тільки за естетичним виглядом своєї власності, а також доглядають за станом пішохідних доріжок біля своїх будівель, адже вони в цьому найбільш зацікавлені. Всюди чистота й порядок – в Естонії кожен розуміє, що клієнтів до бізнесу притягує ореол благо­получчя та краси.

Мера всі звуть просто Томас

• Після 22 години в усіх ма­газинах перестають продавати будь-який алкоголь. Мабуть через це на нічних вулицях ні­кого нема, чистота та порядок усюди. Гуляк, які б просто шля­лися в робочий або в нічний час вулицями, нема зовсім – як мені пояснили місцеві, люди більшість часу проводять або на роботі, або вдома.

Люди в місті усміхнені і до­брозичливі, а ще з культурних особливостей мене здивувало те, що у Естонії до будь-якої людини звертаються просто по імені, ніяких посад та по-батькові. Наприклад, мера Рак­вере називають просто Томас.

Отримали гроші – позбавилися радянського спадку

• Уся наша програма зайняла чотири дні. Ми вивчали досвід Раквере по енергозбережен­ню – як вони утеплювали оселі, змінювали всі старі труби: газо­ві, водопровідні, каналізаційні.

Декілька років тому Ракве­ре підписав «Угоду мерів» і отримав гроші від Євросоюзу на запровадження енергозбе­рігаючих технологій, а до того в місті було майже як у Мені зараз – все з радянських часів, старе та іржаве.

Спочатку там провели діа­гностику тепловізором (при­стрій для спостереження за розподілом температури до­сліджуваної поверхні – авт.), зробили аналіз будівель, які мають найбільші потреби в енергозбереженні. Після цього почалась робота з жителями, щодо доцільності проведення в їх будинках заходів з енергоз­береження.

Ми на власні очі бачили та­кий ремонт у музичній школі та 60-квартирній п’ятиповерхівці. Після ремонту там навіть в під­валі такі умови, що і жити мож­на.

Жителям міста, які долучи­лися до ініціативи, дали змогу отримати кредит під 1,07 % річних. Змінилося ставлення людей до енергоносіїв – де мо­жуть, економлять.

Після проведеної роз’яснювальної роботи жителі посту­пово приступили до виконан­ня плану заходів, таким чином вони поутеплювали будівлі, зробили вентиляцію, замінили комунікації, встановили нове обладнання. Наприклад, на кожну батарею встановили окремий лічильник з регуля­тором, щоб можна було регу­лювати температуру в кожній кімнаті окремо, і навіть рахунки за тепло отримують за кожну батарею окремо. Таким чином якщо температура в кімнаті більша за потрібну, то вони не відкривають вікно на вулицю, а прикручують регулятор, і на­впаки…

Зараз інфраструктура міста сучасна – з новими трубами, утеплювачами, лічильниками та регуляторами.

Для нас проводили екскурсії, семінари, тренінги. Показували, як теоретичні речі працюють на практиці. Цікаво було побачити відео та фото, на яких порівню­ються минулий і сучасний стан міської інфраструктури.

Бувший мер – панк, нинішній дарує краватки

• У Раквере розвиток стосу­ється усього: і культури, і спор­ту, і торгівлі, і громадських ор­ганізацій, і туризму. В місті дуже гарні, комфортабельні готелі, в яких є все найнеобхідніше: і душ і ресторан з безкоштовним сніданком, і стоянки для авто, і навіть безкоштовний доступ до інтернету. В номерах тепло і зручно. Це сприяє тому, що гості, (у 2012 році в Раквере гостювало 4 тисячі туристів), які відвідують рок, панк-фестивалі, спортивні змагання, відчува­ють себе комфортно і хочуть приїжджати в Раквере знову.

До речі, бувший 50-річний мер Раквере грає в панк-групі, навіть його візитівка виготов­лена у стилі панк.

А нинішній мер подарував мені краватку з гербом їхнього міста. Герби у них дуже пошире­ні на різній сувенірній продук­ції, яку жителі міста виробляють і реалізовують самі. Наприклад, магнітик на холодильник з сим­волікою міста у них коштує від 2 до 5 євро. Ціни взагалі мене трохи шокували – буханка хлі­ба коштує 2 євро (близько 20 гривень). Коштує все майже як у Мені, тільки в євро.

Мена, якщо захоче, зможе отримати підтримку Євросоюзу

• До підписання «Угоди ме­рів» треба рухатись, але не лише зі сторони міськради, а спільно з громадою міста, – під­сумовує Юрій Стальниченко. – Разом вирішувати спільні про­блеми. Питання дуже об’ємні, але перспективні. Нашим наступним кроком по цьому питанню має бути підготовка­плану дій, щодо забезпечення зменшення викидів СО2 та введення енергозберігаючих технологій. Якщо все вдасться, то при умові практичних до­сягнень, близько 80% витрат візьме на себе Європейський Союз.

На запитання, чи переїхав би Юрій Валерійович жити в Євро­пу, він відповів, що не переїхав би, бо життя треба вдоскона­лювати там, де живеш, а про­блем вистачає всюди – і в Мені, і в Раквере.