«Вони просто залишили її помирати». Донька менської лікарки Валентини Московської заявила про жахливі умови в лікарні та звернулася до МОЗ

Після смерті від онкологічного захворювання менської лікарки Валентини Московської її донька Ольга Падалка розказала виданню «Менщина» про неналежні умови перебування матері в Менській лікарні та байдужість медичного персоналу. Жінка повідомила, що вже звернулася зі скаргою до Міністерства охорони здоров’я України, після чого, за її словами, в медзакладі розпочалася перевірка.

– Я написала скаргу до Міністерства охорони здоров’я України тієї ж ночі – біля маминої труни. Уже наступного дня до Мени приїхали прокуратура і поліція, почалася перевірка. Думаю, саме через моє звернення, – розповідає Ольга.

За її словами, труднощі почалися одразу після смерті матері.

– Лікаря, який мав оформити документи для видачі тіла, ми шукали дві години. Ніхто, навіть головний лікар, не міг до нього додзвонитися. Потім нам сказали, що він на операції, але головний лікар перевірив – ніякої операції не було. Виявилося, що він просто пішов додому. А коли повернувся, заявив: «Я був постійно на місці. Як можна було мене не знайти?» Хоча мене відправляли то з хірургічного відділення в ординаторську, то назад.

Після поховання, каже жінка, довелося самостійно вирішувати всі організаційні питання.

– Хоронили маму я, моя донька Настя, колишній чоловік моєї покійної сестри Євген із дружиною. Більше ніхто нам не допоміг. Ми вперше опинилися в такій ситуації й навіть не знали, з чого почати.

Окремою проблемою, за словами Ольги, стало переоформлення документів після смерті матері.

– Мені сказали, що якщо терміново не подати документи до газової служби та РЕМ, то вже наступного дня можуть відключити газ. У газовій службі повідомили, що потрібного спеціаліста в Мені немає, і відправили до Корюківки. На той момент була вже пів на четверту вечора. Я поїхала ввечері до Ніжина за машиною, а наступного дня почала все оформляти. За цей час просто стерла ноги, бігаючи з одного кінця міста в інший.

Ще складнішою виявилася ситуація з оформленням гаража.

– У РЕМ сказали, що гараж у них записаний, але документів на нього немає. Батько будував його з нуля. Підняли архів, знайшли дозвіл на земельну ділянку. Після смерті батька гараж автоматично перейшов разом із квартирою. Але тепер змінилися закони. Мене відправили в БТІ, де підтвердили, що тоді окремих документів на гаражі не видавали – вони були прив’язані до квартири. І тепер ніхто не знає, що робити. Усюди кажуть: звертайтеся до суду.

Найбільше Ольгу обурило ставлення до її матері в лікарні.

– У скарзі я все детально описала. Неодноразово бачила, як санітарки сидять у буфеті, їдять, а на посту нікого немає. Я заходила туди лише тому, що не могла нікого знайти.

Ольга Падалка стверджує, що неналежні умови були навіть у палаті підвищеного комфорту, де перебувала її мати.

– Мама лежала у VIP-палаті. Я була поруч із нею 24 години на добу. За три дні там жодного разу не прибирали. Свідком цього була моя хрещена – Раїса Костюченко. Коли я попросила помити підлогу, головна медична сестра сказала, що такого не може бути і що я вигадую. Мовляв, прибирали, просто я цього не бачила. Лише після цього санітарка, яка заступила на нову зміну, помила підлогу й сама підтвердила, що в палаті брудно. Але шафки та підвіконня так і залишилися неприбраними. Мені відповіли: «У нас немає часу, ми не встигаємо».

За словами жінки, не виконувалися й елементарні вимоги щодо догляду за лежачим пацієнтом.

– Потім мене змінила донька Анастасія, бо я вже знесилилася, та й діти захворіли. За тиждень мамі жодного разу не змінили постільну білизну. Коли я запитала чому, мені відповіли: «Ви ж не просили». Але хіба це не обов’язок медперсоналу? Я постійно допомагала мамі підвестися, подати воду, зайти до туалету. Вона була лежачою хворою. Постіль була в крові, ліках, поті, адже зі спини виходила дренажна трубка, з якої витікала рідина.

Ольга розповідає, що зрештою їй довелося самій вимагати чисту білизну.

– Поки я допомагала мамі в туалеті, попросила доньку, щоб їй замінили постіль. Їй відповіли: «Немає санітарки. Чекайте. Де вона і коли буде – не знаємо». Тоді я сама зірвала брудну постіль, винесла її в коридор і почала вимагати чисту. Ключі від комори шукали, потім ще хвилин двадцять шукали саму білизну. Я схопила перше нормальне простирадло й швидко застелила ліжко, бо донька вже не могла тримати бабусю на руках. Мама плакала і кричала від болю. Лише після цього почали приносити наволочки та іншу білизну. Це називається VIP-палата?

За словами жінки, проблеми були й із санітарними умовами.

– Мені дали відро і сказали, що кнопка на унітазі не працює, тому потрібно набирати воду і вручну зливати його. За три дні жодного разу не винесли сміття – стояли два великі переповнені відра. Шкодую, що тоді не фотографувала. Але в той момент було зовсім не до цього.

На її думку, медичний персонал не приділяв матері належної уваги.

– Вони просто залишили її помирати, бо бачили, що вона вже не одужає.

Жінка наголошує, що у зверненні до МОЗ окремо звернула увагу на те, що її мати сама була лікаркою.

– Я написала, що якщо таке ставлення до людини, яка все життя працювала лікарем, ще навіть не вийшла на пенсію й померла, перебуваючи на лікарняному, то що тоді говорити про звичайних людей? У лікарні – жахливі умови для перебування хворих і така ж поведінка медичного персоналу.

Ольга Падалка переконана, що про подібні випадки потрібно говорити відкрито.

– Я вже дійшла до Міністерства охорони здоров’я. Хочу, щоб люди не мовчали, бо інакше нічого не зміниться. Маму мені вже не повернути, але нехай хоча б наведуть порядок. Якщо людина не виконує своїх обов’язків, вона має звільнити місце тому, хто працюватиме сумлінно. Якщо всі мовчатимуть, порядку не буде ніде. За що тоді гинуть наші хлопці?

Примітка редакції. Матеріал містить позицію Ольги Падалки. Для дотримання журналістських стандартів ми звернемося за коментарем до адміністрації лікарні, а також повідомимо читачам про результати перевірки МОЗ, якщо вони будуть оприлюднені.

“Місцеві медіа”