Володимир Шемендюк: “Якщо людям подобається московський патріархат, то я не можу нав’язати їм свою думку”

Нещодавно стало відомо, що церква у Корюківці перейшла до Православної Церкви України.

Службу там вестиме настоятель менського Храму Святого Великомученика Георгія (Православної церкви України) Володимир Шемендюк.

Ми поспілкувалися із отцем Володимиром.

• Отець Володимире, ми бачили новину, що тепер повністю Корюківський район – українська церква.

— Ні, не район, а саме місто.

— Це в самому місті знаходиться церква?

—Так, це центральний храм.

— Розкажіть, чи довго тягнувся процес? Що цьому посприяло? Яка на разі ситуація з храмом, що на базарі в Мені? Ви там теж будете продовжувати проводити служби?

— Поки що не вирішено. Чернігівський владика Антоній призначає та благословляє такі призначення і він їх робить.

З самого початку створилася ініціативна група, яка ініціювала цей перехід церковної громади.

— Це були парафіяни чи керівництво?

— Парафіяни центрального храму міста. Майже всі жителі Корюківки були хрещені в ньому, адже приблизно 20 років тому він був єдиний у місті. Тому він і зветься Центральний. Відповідно, майже всі люди сюди ходили. Тільки коли створилася інша парафія, Свято-Вознесенська, біля лікарні, то почали ходити туди.

Саме під час повномасштабного вторгнення люди були обурені ситуацією. Колишній настоятель московського патріархату Олександр Дем’яненко ходив і цікавився розташуванням наших блок-постів, військових і подібними речами, що насторожило людей. А коли парафіяни стали звертатися до нього із проханням змінити конфесійну приналежість (люди обурювалися, що вони досі ходять у російську церкву), то він спершу дурив людей, а потім людям це набридло і вони створили ініціативну групу, які захотіли рішучих змін.

Тим більше вони почули, що село Феськівка перейшло в українську церкву. Данилівка теж намагалася, проте в неї не вийшло. Люди звернулися до мене за порадою, як діяти в цьому питання.

— Скільки було парафіян в ініціативній групі?

— Зі мною на зустріч приїхало кілька людей, але вони представляли тисячі людей, громадян того міста. Але рішучих було менше.

Більшість населення стояли в стороні. Вони були «за», але неактивні. Я порадив людям звернутися в єпархію. І вже після їх звернення почався цей процес.

Згодом відбулися збори, на яких я був присутній. А потім вони стикнулися з проблемою, що в них нема священника. Бо отець Нестор воював на війні, а іншого фізично не було. Ініціативна група звернулася до владики, щоб їм дали священника, бо без нього не міг бути завершеним реєстраційний процес. І владика призначив мене настоятелем за сумісництвом.

Я був настоятелем у Мені і став настоятелем у Корюківці. Коли юридичний процес був завершений, документи зареєстровані, то я пішов у храм і зустрівся з колишнім настоятелем. Я хотів, щоб усе було мирно. Олександр Дем’яненко сказав, що не пускає мене до храму, що зі своєю групою підтримки будуть продовжувати служити, а церковну громаду він не пускає.

Після цього випадку ми звернулися в правоохоронні органи. Правоохоронці відповіли, що це не кримінальна справа і її треба вирішувати юридично, черес суд. Після суду, де, до речі вже Олександр Дем’яненко оскаржував реєстрацію, але нам вдалося довести свою правоту і маємо володіти храмом.

Як фізична особа Дем’яненко всіляко нам перешкоджав. Маніпулював думками людей, вводив їх в оману, і зараз це робить. Робить наклепи, які шкодять моїй діловій репутації. Він стверджував і стверджує, що ми, ніби-то, силовим шляхом заволоділи храмом. Але силового захоплення храму не було.

18-го лютого ми звернулися до поліції, щоб повідомити, що маючи документи ми заходимо в храм. Вони були присутні при нашому заході. Поліціянти зафіксували відеокамерою, як ми зайшли в храм. Ми думали, що двері будуть замкнені, але вони виявилися відімкненими. Коли ми зайшли в храм, то прочитали молитву, опісля заспівали гімн.

— Скільки часу пройшло від звернення людей до кінцевого результату?

— Точно не можу сказати. Але люди звернулися влітку 2022-го, а збори відбулися 28 серпня 2022-го року.

— Як служби будуть проводитися?

— Служби будуть проводитися. В суботу я буду там проводити службу.

— Як вам одночасно вдасться проводити службу і в Корюківці, і в Мені?

— У Корюківці я вирішив нічого не змінювати в графіку служби. Богослужіння як починалися о 8:30, так і починатимуться. А в Мені я переніс початок служби на інший, трохи пізніший час.

— Як довго триматиме такий ваш графік?

— Поки остаточно в Мені мені не призначать заміну або не призначать помічника по Корюківці. Поки що невідомо. Відбувається перехідний період, в якому відбувається певна невизначеність.

— А ви б самі де хотіли служити? Залишитися в Мені чи перейти в Корюківку?

— Навіть не знаю. Не хочеться і тут залишати людей, і в Корюківці не хочу залишати людей, адже вони на мене сподіваються.

— Чи робиться щось для того, щоб менські церкви перейшли до ПЦУ?

— У Менському окрузі за 2022 рік було найбільше переходів до ПЦУ по всій Чернігівській області. Розмови з парафіянами ведуться постійно. На мою думку, потрібно в першу чергу бажання самих людей, парафіян. Якщо у Мені, на жаль, людям подобається московський патріархат, то я не можу нав’язати їм свою думку”.

Підготували Світлана Чичкан та Ольга Довженко