У липні місяці в селі Макошине молодь відремонтувала дитячий майданчик. Як усе проходило поділився з нами макошинець Віталій Назаренко.
“Мені 17 років, проживаю в смт Макошине, після 9 класу навчаюсь в Конотопському медичному училищі за спеціальністю “Медсестринська справа”, а так би в цьому році закінчив Макошинську ЗОШ І-ІІІ ступенів. У вільний час займаюсь футболом, але рідко. Дуже цікавлюсь політикою і тим, що твориться в Україні”, – з усмішкою почав нашу розмову Віталій.
“Дитячий майданчик і до цього існував, тільки він був у дуже занедбаному стані. У мене виникла думка привести його до ладу. Спочатку в мене особисто та цю ідею ніхто не вірив. Перший, хто підтримав мене – це мій друг із Польщі Петрусь Радванський, а також Максим Кондрашин і Тимофій Забуга. Отож, залучившись підтримкою друзів і небайдужих людей ми приступили до праці.
Селищна рада виділила нам фарбу і щітки для фарбування, ВАТ “Макошинський завод “Сільгоспмаш” надав дошки для пісочниці і лавочок. А найбільше нам допомогли представник від Радикальної партії Олега Ляшка Валерій Гайдукевич та громадська організація Менська cотня.
Робота проводилася в дружній команді, було дуже весело і цікаво. Окрім моїх друзів, участь у роботі хотіла приймати малеча, яка там гралася. Вони наполегливо бажали допомогти ремонтувати та фарбувати”, – продовжив Віталік.
“Разом ми викосили бур’ян, підремонтували і укріпили пристосування для дитячих розваг, встановили лавочки, зробили пісочницю, пофарбували. Спільними зусиллями ми відновили дитячий майданчик. Маленькі діти були дуже раді та задоволені нашою спільною роботою”, – розповів небайдужий до свого селища молодий хлопець з Макошиного Віталій Назаренко.
“Коли до мене прийшов Віталій зі своїми ідеями, я був шокований в доброму сенсі цього слова, – скільки ідей і бажання робити на благо громади має хлопчина та його друзі! Таким людям я із задоволенням допомагаю. Тому і цього разу ми знайшли спільну мову та чим змогли, тим і допомогли молоді втілити їхню ідею у життя”, – додав голова громадської організації “Менська сотня” Геннадій Примаков.
