Василь Кондаков: “У нас є амбіція працювати з дуже великими брендами. Рівня Dolce & Gabbana та Versace. І це не жарт”
У лютому 2022-го, коли в Мені з’явилися перші російські танки, Василь Кондаков почав вчитися шити. Аби мізки не “поплавились”. Сідав за машинку і годинами щось строчив. Потім заснував швейну фабрику, в яку вклав попервах свої заощадження, а пізніше – залучені грантові кошти.
За два роки швейне підприємство MAGOLD, яке запрацювало вже під час повномасштабного вторгнення, сплатило до державного бюджету понад 800 тисяч гривень ПДВ та виробило продукції на 14 мільйонів. Попри відключення світла та кадрові проблеми, виробництво розширюється на сусідні громади. Нещодавно, наприклад, відкрили цех у сусідній Сосниці. Про те як працює фабрика і як їй вдається не просто виживати, а й нарощувати потужність, шукати можливості, відкривати нові робочі місця, нашому виданню розповів власник підприємства Василь Кондаков.
– У мене часто запитують, чому я нікуди не поїхав, коли почалась війна, – розповідає Кондаков. – А я одразу відповідаю на це запитанням: а навіщо? Навіщо? Якщо ми живемо в цьому місті, тут працюємо, платимо податки, допомагаємо вирішувати якісь нагальні соціальні потреби, працевлаштовуємо мешканців громади. Якого біса я буду кудись їхати? В нашій родині навіть думок таких не було. Навпаки — вся родина після короткочасної релокації хотіла повернутися додому, у своє місто, розвивати його. Можливостей було багато, але навіть не обговорювали їх. Усі — тільки додому, тільки тут…
Про роботу під час війни та «блекаутів»
Підприємство запустилося рівно два роки тому. Наразі тут працює родина Кондакових та наймані працівники. Через перебої з електропостачанням фабрика змушена працювати на генераторах, оскільки специфіка обладнання не дозволяє нічні зміни.
«Це велике виробництво, яке постійно потребує електроенергії. Всі наші процеси тримаються на обладнанні. Ситуація тяжка, але витягуємо», — зізнається підприємець.
Про розширення
Мена – Сосниця – Шостка. Виробничі потужності у Мені вже не забезпечують виконання усіх замовлень, тому підприємство почало масштабування. Вже працює філія у Сосниці.
«У Сосниці трошки легше з кадрами — там раніше було швейне училище, тому є більше професійних швачок. Там виконуються складніші вузли та операції. У Мені в основному робимо розкрій і дрібні заготовки», — пояснює Василь Кондаков.
У планах бізнесу — відкриття локацій у Чернігові та Шостці (Сумська область), а також запуск цеху з переробки текстильних відходів для безвідходного виробництва.
Грант від держави та обладнання
Підприємство отримало державний грант у розмірі 500 тисяч гривень на розвиток. За словами власника, заявку довелося подавати дев’ять разів через бюрократичні процедури та велику чергу, але результат був того вартий.
Кошти інвестують у новітнє обладнання:
– закуплено флетлок-машину (для безшовних з’єднань) вартістю 160 тис. грн;
– працює вишивальна машина за 10 тисяч доларів;
– придбано плотер для автоматичного друку лекал.
Замовники та кадри
Фабрика спеціалізується на спецодязі, виконуючи замовлення для Салтівського м’ясокомбінату, польського бренду дитячого одягу Meluni та українських агровиробників. Зараз підприємство веде перемовини з великою київською компанією на пошив одягу для 10 тисяч співробітників. Кондаков наразі не називає ім’я можливого майбутнього замовника.
– Поки що не скажу,- усміхається пан Василь. – Аби не наврочити. Коли домовимось і законтрактуємось, ви дізнаєтесь про це і напишите. Навіть ексклюзив дам (сміється).
Найбільшою проблемою залишається дефіцит кваліфікованих кадрів.
«Наше місто маленьке, у нас ніколи не було спеціалізованого швейного виробництва. Швачки — рідкість. А хороші швачки – величезна рідкість. Людину треба навчити, однак і за рік вона все одно не стане професіоналом. Але всі, хто є, у нас працюють. Залучаємо людей з інших міст, сіл, деякі люди повернулися з-за кордону», — каже Кондаков.
Наразі на підприємстві офіційно оформлено 11 працівників. У планах на 2026 рік — збільшити штат ще на 15 осіб.
А ще у Василя Кондакова амбітні плани. Він мріє відшивати для Dolce & Gabbana та Versace.
– А чому б і ні? – Кондаков на мить робить паузу. – Попри те, що ми з малого містечка, з провінції, у нас справді є амбіція працювати з дуже великими брендами — такого рівня як Dolce & Gabbana або Versace. І це не жарт. Ми хочемо, щоб великі бренди, які відшиваються в Чернігові, відшивалися і у нас. Щоб про Мену почули в Європі, в світі. Ми не гірші за Чернігів. Навпаки — потенціал маємо. Професіоналізм також є. За два роки ми відточили свою роботу так, що вже беремо замовлення на складні вироби.
Натхнення Кондакова
”Мене завжи надихала моя родина. Мене зараз неймовірно надихає мій син. Я його вже дуже давно не бачив. Він – військовий. З 2014-го служить. Зараз — командир бойового підрозділу. Інколи запитую його: «Може, ви вже…?» А він відповідає: «Тату, ну ви ж працюєте?». Кажу: “Працюємо”. А він: “І ми працюємо. Працюємо тільки на перемогу”.
Ось так…Залізні аргументи”
Світлана Чичкан, Катерина База, Сергій Бондаренко, “Місцеві медіа”/”Менщина”
Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов’язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.