Публікація Інни Придатченко, яка зараз проживає у Німеччині, про відключення газу в будинку її 81-річної матері у Мені викликала шквал емоцій. Ми зв’язалися з пані Інною, щоб з’ясувати деталі цієї драми.
Ситуація сталася на вулиці Ринковій. Після аварійного відключення світла та газу у приватному будинку виникли проблеми з котлом. Газова служба, прибувши на виклик, виявила несправність димоходу (козирок впав у трубу), перекрила газ, опломбувала ввід і поїхала. На вулиці в цей час було близько -20°C.
Далі — пряма мова доньки.
«Мама казала: люди добрі, мені 80 років, я що, полізу на дах?»
— Газовики перекрили все. То хоч газ був у плиті, вона могла чаю приготувати чи воду підігріти, а тут — відрізали все, сіли в машину і поїхали. В той час на вулиці вночі було більше 20 градусів морозу. В хаті температура впала до +5.
Ми почали шукати людей, хто б полагодив ту трубу. Знайшли, все зробили, козирок дістали. Викликали спеціаліста по вентиляції. Він подивився і каже: «Трусіть сажу, інакше акта не дам». Мама плаче, каже, що сажу трусили, все чисто. Він розвернувся і пішов.
«Це замкнене коло»
— Я дзвонила на всі служби, писала на емейл «Чернігівгазу». Пояснювала: мамі 81 рік, вона онкохвора, після операції, вона одна! В хаті мороз, труби вже перемерзли. Мені відписують сухими канцеляризмами: «Згідно з кодексом… відключено… поки не буде акта і заяви — не підключимо».
Потім знову приїхав пічник, цього разу інший (або той самий, але змінив гнів на милість), символічно «потрусив» два совочки сажі, взяв гроші й виписав акт. Ми дзвонимо газовикам: «Акт є, підключайте!». А вони: «Ні, треба їхати у Корюківку, писати заяву, укладати новий договір». Мама каже: «Я не можу, я хвора». Їм байдуже: «Це не входить в нашу компетенцію».
«Я думала, що я помру прямо там, у кабінеті»
— Мама поїхала в газове господарство. Там сидять робітниці й кажуть: «Сьогодні не прийомний день, ми вас не приймемо». Мама в сльози, проситься до начальника. Дякувати Богу, начальник виявився єдиною людяною особою в цьому ланцюжку. Він вислухав, сам взяв документи, віддав підлеглим і наказав оформити.
Мамі виставили рахунок — 2600 гривень. Сказали, це за «новий договір». За що саме такі гроші — ми не знаємо, але заплатили, аби тільки дали тепло.
«Мамо, ти просто не прокинешся»
— Ці кілька діб мама не ночувала вдома, я її силою змусила поїхати до людей, викликала таксі. Вона впиралася: «Я нікуди не поїду, я вдома». Я кричала: «Мамо, ти ляжеш спати і не прокинешся від переохолодження!». В хаті навіть воду не можна було нагріти, щоб запити ліки — вода крижана.
Мама каже: «Коли я була в кабінеті начальника, в очах потемніло. Я думала, що я просто помру там і не дійду додому». Вона вся тремтіла…
Замість висновку
— Я хотіла достукатися до совісті цих працівників. Все ж таки у кожного є мама. Ви ж також будете літніми людьми. Залишити людину в 80 років замерзати й казати «це твої проблеми»? Це жах.
Станом на вечір 22 січня газ у будинку досі не підключили.
За словами доньки, на місці працюють майстри, але жодних гарантій, що тепло з’явиться сьогодні, не дають. Ситуацію ускладнює те, що у будинку знову зникло світло.
Зараз триває «футбол»: бригади перекидають провину одна на одну. Працівники, що прибули зараз, дивуються і не розуміють: чому служба «104», яка була на виклику ще 20 січня, не усунула (або не помітила) неполадки з котлом одразу? Чому ці проблеми «виявили» тільки тепер, коли літня жінка провела три доби у крижаній хаті?
На жаль, з Менською філією газмереж зв’язатися не вдалося – телефони постійно зайняті.
Ми будемо слідкувати за ситуацією. Якщо представники газу готові прокоментувати цей випадок, ми будемо раді їх вислухати.