“Михайло Іванович Білозерський народився 27 вересня 1897 р. на хуторі Мазаїв, біля села Локнистого на Чернігівщині, в сім’ї заможних батьків, які походили із козацького роду.
Батько покійного, освічена людина, бувши священиком православної церкви, був звільнений царем Миколою II від своїх обов’язків за патріотичне наставлення до “мазепинського руху” і відправлювання літургії українською мовою.
Мати покійного походила з роду Шевченків і завжди була українкою душею, пише «Бюлетень Союзу бувших українських вояків у Канаді» ч. 8 за липень-вересень 1961 р. Торонто.
З початком революції проти царської тюрми народів, покійний Михайло вступив у ряди Сердюцької дивізії гетьмана Скоропадського. Але побачивши, що гетьман оточений чужими людьми, Михайло підмовляє старшин і козаків і при вході Слобідського Коша під командуванням Головного Отамана Симона Петлюри переходить на бік УНР.
Від того часу брав участь майже у всіх боях, які звела Армія Української Народної Республіки: Київ, Бахмач, Жмеринка, Житомир, Староконстантинів, трикутник смерти і Замостя – це лише маленький перелік боїв, в яких брав він участь… Пройшов і славу, і голод, холод, недуги — все, що перейшла Армія УНР, але ніколи не падав духом…
Останньою військовою частиною, в якій перебував Михайло Білозерський, при переході Збруча в 1920 році, була 6-та Січова Стрілецька дивізія. З нею перебув він й часи тернування в таборах Олександрів Куявський і Щепіорно.
Михайло вірив у перемогу Української Правди і, як вояк-патріот, використовував кожну нагоду, щоб допомогти в її здійсненні. В 1939 році він зі зброєю в руках допомагає визволятись з під мадярського ярма своїм “закарпатським братам” – бере участь у творенні Закаропатської України.
З приходом німців до Польщі, він іде в ряди Української Повстанської Армії і переходить з нею Волинь, Підляшшя і Холмщину.
Як учасник українських збройних визвольних змагань булавний, сотник М. Білозерський нагороджений Хрестом Симона Петлюри та Воєнним Хрестом (булавний) було нагороджено ДЦ УНР після війни.
7-го липня 1961 року на 64 році життя упокоївся в Бозі в Лашін (Канада)”.
Інформація та фото http://pivnich.info