Нещодавно до “Менщини” звернувся Олександр Корнієвський, батько учня 2-го класу, зі скаргами на викладача Менської Дитячо-юнацької спортивної школи Дмитра Коноваленка. Зі своєю скаргою обурені батьки звернулися і до відділу освіти. Через деякий час ми отримали ще один лист з подяками від батьків вихованців Дмитру Коноваленку. Тексти публікуємо:
Олександр Корнієвський:
“Так буває в житті, мабуть, усіх школярів незалежно від віку – чи навчаєшся ти в початковій школі, чи коли стаєш дорослішим, у твоєму житті з’являється людина, яка в якійсь мірі для тебе стає авторитетом. Мова йде не про близьких чи рідних, а про тих, хто є сіячем розумного, доброго, вічного.
Саме таким незаперечним авторитетом ми хотіли, щоб став для нашого 8-річного сина, який має успіхи в школі й на інших гуртках, тренер ДЮСШ Дмитро Олексійович Коноваленко.
Але цього не сталося. “Перші дзвіночки” некомпетентності й непрофесіоналізму, як педагога і вчителя, задзвеніли, коли ми почули, як тренер обзивав і висміював відсутнього в групі хлопчика. Потім син почав розповідати про тренування. З вуст тренера регулярно звучали насмішки й образи, приниження.
Особисто довелося почути, як наш син хотів похвалитися регулярними заняттями на турніку вдома, на що вчитель не дав договорити й сказав: “та що з того толку”, замість підтримки й заохочення.
Всі маленькі спортсмени дуже бояться попасти в немилість тренера Коноваленка під час занять, адже, що може відповісти дитина дорослому, який самостверджується за рахунок підопічних. Ми почали цікавитись у мам інших дітей, як вони ставляться до тренера, на що отримали відповідь “БОЇТЬСЯ”.
З тренувань син почав приходити засмучений, пригнічений,іноді плакав. Ми вмовляли ходити й терпіти, бо в Мені вибір зі спортивними гуртками не великий. Син категорично відмовлявся тренуватися у Коноваленка, а з молодшим тренером Олександром — залюбки б.
І ось “чаша терпіння” переповнилась. В п’ятницю на тренуванні вчитель сказав, щоб всі учні були в суботу на змаганнях. А ми свого сина возимо суботами в Чернігів на гурток, який дорого коштує і є захопленням нашої дитини.Про що син повідомив тренеру. Відповідь була така: “Ось вам перший СЦИКУН з’явився і якщо тебе завтра не буде, то можеш не приходити більше на тренування”. Це було сказано для всієї групи. Уявіть собі, що це значить для хлопця така незаслугована образа перед друзями.
Ми пішли за допомогою до відділу освіти. Нам там дуже хотіли допомогти.Коли вони за поясненнями звернулись до Коноваленка Д.О., то отримали відповідь, що батьки не вірно зрозуміли його слова. Як можна зрозуміти їх по іншому, якщо ми даємо своїй дитині максимум, розвиваємо його як інтелектуально, так і духовно.І дитина за своє життя не чула таких слів від викладачів ні в садочку, ні в школі.
Чи можна виховати гідну особистість, приниженням висміюванням і образами? Дуже дивно, що інші мами, які чекають в коридорі на своїх дітей з тренування, все це чують і мовчать. Мабуть, їм не вистачає сміливості заступитися і вимагати відповідного ставлення в групі.
Цією статтею хочемо звернути увагу батьків на те, що повинні цікавитися життям своєї дитини й що вже не ті часи, терпіти не треба.
Дуже образливо, що в нашому суспільстві “дотягнути” людину до пенсії важливіше, ніж виховання дітей – діти потерплять.Вибачень не було, дитина без спорту, батьки ображені…”
Ще один лист від батьків:
Людмила Крук, Наталія Сапко, Ліна Бурка, Ольга Примак, Людмила Коток, Ніна Грищенко, Альона Товстоп’ят, Юлія Бушак
“Ми, батьки дітей середньої групи з вільної боротьби, яких виховує Дмитро Коноваленко, хочемо через “Менщину” висловити щиру подяку за все те, що робить Дмитро Олексійович.
У час новітніх технологій, різноманітних ґаджетів та інтернету надзвичайно важко зацікавити дітей чим би то не було. А Дмитру Олексійовичу це вдалося!
З яким нетерпінням наші діти чекають на тренування у нього! З яким захопленням розказують про свої досягнення! Так, їм важко, приходять втомлені, інколи навіть без сил. Але це того варто! Наші хлопці не вештаються дворами, не сидять днями перед комп’ютером. У них з’явився стимул. А ще почуття відповідальності, дисципліна, повага. У деякій мірі, вони навіть подорослішали.
І все це завдяки Вам, Дмитро Олексійовичу!
На жаль, і ми визнаємо це, інколи батьки не здатні реально оцінювати своїх дітей. Адже для нас вони ідеальні. А Дмитро Олексійович неупереджений. І якщо у когось щось не виходить, то він завжди знайде правильні слова, правильний момент, щоб підняти дух цих малих бешкетників, щоб вони не кинули на півдорозі ледве почате, а продовжували займатися далі.
І це стосується не лише фізичних навантажень. Наші хлопці змінилися внутрішньо. Вони знають, що таке дисципліна, виваженість, стриманість, порядок. І це лише за рік-півтора, що вони займаються у Дмитра Коноваленка.
Ми бачимо, скільки сил, терпіння, праці, а, головне, душі вкладає у наших дітей Дмитро Олексійович! І ми за це безмежно вдячні!
Здоров’я Вам, Дмитро Олексійовичу! І дякуємо Вам за дітей!”
—
Відправити повідомлення https://mena.org.ua/m/