Олександр Ясенчук
В наш час, кожен регіон, намагається якось виділитися, продемонструвати свою оригінальність з метою приваблення туристів. При цьому один з кроків – демонстрація власної історії, етнографії, при цьому відтворюються навіть давно забуті традиції, аби лишень виглядати оригінальними.
Наприклад у Саксонії (Німеччина) однією з цікавинок для туриста, про яку згадують всі проспекти, є традиції невеличкого (60 тис.) слов’янського народу – лужичани, що живуть в цьому регіоні. Працівник туристичної галузі, буквально закликають лужичан, говорити власною мовою, одягати народні костюми і відтворювати народні звичаї http://www.dw.com/ru/саксония/a-36262360
У Білорусі, як місцеву «фішку» в Полоцьку спорудили пам’ятник букві «Ў», оригінальній букві, яка є тільки в білоруському алфавіті. До речі, цей звук Ў присутній і в чернігівській говірці – він звучить як середнє між «В» та «У», останнє в у слові «вовк» (во Ўк). З цією буквою ви можете побачити футболки, чашки, значки…
Як на мене, то північна Чернігівщина, зокрема райони розташовані на території колишнього Сосницького повіту – Менський, Сосницький, Корюківський та й деякі інші, теж можуть використати оригінальну східнополіську говірку, яка звучить на цих теренах, для популяризації краю, а отже й привабливості туристів.
Одним з оригінальних виразів говірки є дифтонги «уо» чи «уи» – (вуол, куонь, нуич)… До речі, що таке дифтонг? – запитаєте ви. Відповідаю. Дифтонг (від грецької díphthongos – двоголосний) – так би мовити одна одиниця мови (фонетики), що складається з двох нероздільних звуків. І таких оригінальних звуків, як на Чернігівщині, більше немає на в Білорусів, ні в Росіян.
До речі, дифтонги як і інші особливості східнополіської говірки, залишилися нам в спадок від наших предків – сіверян\севрюків, і це не те, що називається “суржик”.
Стаття про це на “Північному Векторі” http://pivnich.info/siveryanska-hovirka-tse-nashe-vse/
Олександр Ясенчук