МЕНЩИНА ЛІТЕРАТУРНА. “Святий Валентин”

Сонце Сосниця
Всі люди, що добрі були і сміливі, дістали на вік,
добру славу в житті. А всі, хто добро те отримував
завжди, вважали й вважають, то були Святі.
Не дивлячись, навіть, на те чи священник, не кожна
людина, й там знайде свій хист, щоб справами й
словом,
всім людям донести, як тяжко пізнати добра суть і зміст.
Коли, ти спокус дуже маєш багато, й у світі, зло шкодить,
завжди у житті, ти маєш достойно все це подолати, щоб
ім’я своє зберегти в майбутті.
Отак й Валентин, був священник по сану, який свою віру,
у серці беріг, язичникам Риму, хотів, він донести, що лиш,
в Християнстві, спасіння для всіх.
Воно об’єднає, у вірі єдиній, молитвою душі, очистить й
спасе, якщо люди, щиро повірять у Бога, який допоможе
здолати їм все.
Святий Валентин, в своїй вірі незламний, багато кому із
людей допоміг. Він щирість молитви своєї доводив,
зцілити, незрячу дитину, так зміг.
Багато людей, що те зцілення мали й повірили в чудо,
що було святе, й самі християнами потім ставали. Та
Римський правитель, дізнавшись про те, священника
стратив безжально і швидко, як все це робилось, в
язичницький час, але добрі люди, що правду всю знали,
її донесли, крізь століття до нас.
Та віру, в Христа, не можливо здолати, бо добрії люди,
ту віру несуть. Отак й Валентин, що життя своє втратив,
доніс до людей, її істину суть.
В любові й добрі, тої віри, є сила, що навіть розбила,
язичницький страх, коли заборону, на шлюби створили,
то молодь вінчатись прийшла до Христа.
Отак у коханні і віра воскресла, й до нас донесли наші
пращури це. Що будеш добро, у світ завжди ти нести,
ніколи “не втратиш своє ти лицце”.
—
Нагадаємо, ви можете присилати свої літературні твори на адресу редакції https://mena.org.ua/m/