Матеріал Менського районного краєзнавчого музею імені Покотила
Терентій Савич Корінь народився 1883 року у с. Блистова Менського району у бідній козацькій родині.
Серед чотирьох широкоплечих синів Сави Кореня саме другий — Терентій (по-сільському — Терешко) мав неабияку фізичну силу. Спочатку хлопець пробував силу на бичках — чи зможе скрутити та поставити на коліна, любив підбурити двох-трьох старших парубків, аби помірятися силою в боротьбі.
У 16 років вже був як богатир, і в 1900 році разом із гуртом селян подався на заробітки до Таврійської губернії, до німців-колоністів у найми. Якось посперечався із хазяїном-німцем на «п’ятірку», що втримає візок, запряжений добрим конем, на якій хазяїн саме збирався їхати в кірху. Уперся Терентій об поріг воріт, і скільки німець не поганяв коня — десь близько години тривало змагання — довелось визнати перемогу Терентія.
Повернувшись із заробітків, частину грошей віддав батькові, а на іншу купив ручну соломорізку. Більше року ходив по подвір’ях, крутив соломорізку, заробляючи на хліб собі та сім’ї.
У 1903 році селян з України запрошували на переселення до Приамур’я. Вирішив шукати іншої долі і Терентій. Зупинився в далекого родича Антипа Кореня в с. Спаському і вже через чотири місяці на зароблені гроші купив коня та воза і поїхав у м. Хабаровськ, де був візником, хоча тут сильній людині було нецікаво. Продав коней та воза і поїхав до Порт-Артура, де працював змазувачем на чавунній дорозі. Хотів зайнятися торгівлею, купив будиночок, але не вийшло, як мріялось. Почалась війна із Японією, у будиночок влучила бомба, довелося евакуюватися в м. Харбін.