Менський краєзнавчий музей імені Покотила завжди допомагає матеріалами учням та студентам, які займаються науковою роботою, цікавляться історією рідного краю. На прохання Вікторії Акулят, студентки 2 курсу Київського національного університету культури та мистецтва, Катерини Акулят, учениці 10 класу Менської гімназії, Наталії Жидкової вчительки історії та правознавства Менської гімназії, Музей імені Покотила надав матеріал для їх спільної науково-дослідницької роботи “Столярство Менщини XVII – початку XXI століття”.
“На сучасному етапі розбудови України як демократичної держави актуальним є відродження спадщини української історії та культури. Впродовж століть ремесло зберігає традиції господарювання та культуру нашого народу. Столярство, як галузь ремесла, у кожному регіоні має свої особливості, які збагачують народне господарство та культуру нашої держави.
Кожне ремесло, в залежності від природно-географічних особливостей та економічного розвитку, є відображенням як загальнокультурних особливостей господарювання українського народу, так і регіональних. Традиційно столярство поширене у лісовій зоні забезпечувало населення засобами господарювання. Будучи популярним на Менщині, ремесло стало доступним населенню через наявність сировини.
Серед природних ресурсів Менщини, які сприяли розвитку столярства можна назвати значні площі лісового масиву сіл: Киселівки, Лісок, Макошина, Садового. Чагарники, садові дерева росли у кожному населеному пункті. Транзитна роль Мени зумовила розвиток ярмарків для продажу товарної продукції місцевих ремісників. Асортимент столярних виробів, технологія, матеріали мали свою особливість у кожному історико-етнографічному регіоні України і були пов’язані з господарюванням населення.
Природною сировиною для столярів Менщини слугували: яблуня, сосна, верба, клен, береза, груша, дуб, липа, осика, ясен, ліщина, ялина, тополя та інші дерева. Традиційним знаряддям праці майстрів були: сокира, рубанок, шерхебель, стамеска, пилка, ніж та драчка. Виготовлені речі характеризувалися великою різноманітністю — це і господарський інвентар, і житлові та надвірні будови, і меблі, і кухонний посуд, і побутові речі, і прикраси та сувеніри.
Вироби залежали не тільки від майстерності ремісника чи інструмента, а й від якості матеріалу, з якого він виготовлявся. Різні види дерев мали різну пружність, що впливало на вибір столяра. Вибираючи сировину для деревообробництва, майстри враховували її фізичні якості такі як: твердість, розколюваність, гнучкість, колір, фактуру.
Варто зазначити, що майстерність столярства і теслярства тісно пов’язані між собою. Кожний майстер-тесляр був одночасно і хорошим столяром, бо зведення житла, то була сезонна робота, а столярством можна було займатися протягом року.
Столяри обробляли заготовки, закріплюючи їх на навісному стільці або столярному верстаті. Окремі майстри для виготовлення точених елементів виробів використовували ще й токарний верстат”.
Джерело: http://surl.li/skstk
Опублікувала Ольга Довженко