Олександр Ясенчук
16 лютого за старим стилем і 1 березня 1918 р за новим, через місяць після Крут, українці звільнили Чернігів та Городню від військ більшовицької Росії та жорстоко помстилися у бою під Березна за убивство українських захисників Бахмача і Крут.
На жаль, ми мало знаємо про переможні бої для українців. Один з них, майже через місяць після Крут, відбувся біля Березна.
Тоді, внаслідок диверсійних дій та поширення неправдивих і панічних чуток про наступ німців та їх українських союзників, скоординованих підполковником Павлом Бондаренко та здійснених організацією «Братство самостійників» на чолі з Романом Бжеським у Чернігові, війська червоної Росії панічно залишили Чернігів та Городню. Загони Вільного козацтва з Чернігова під командуванням кошового Борзяківського та з Городні під командуванням сотника Івана Ремболовича наздогнали їх під Седнівим та Березним, де й завдали значних втрат.
Як згадував сотник Чернігівського коша вільного козацтва Микола Янів:
– Одного ранку центр міста був запружений селянськими санками, яких московські війська зігнали, щоб рушити геть з Чернігова в напрямку села Бобровнця – Седнів. Зараз же з’явилися вільні козаки, звільнили заарештованих українських старшин і на неосідланих конях кинулись підганяти москалів. Не дали їм затриматись в Седневі і переслідували їх аж до Березни. Тут зав’язалась коротка перестрілка, маси москвинів-солдатів Кавказького корпусу подалися далі. Ранених москвичів козаки передали до місцевої лікарні.
Не встигли вільні козаки відпочити, як почули стрілянину і побачили якусь масу, що посувалась із заходу на м. Березне. Виявилось, що це рештки московського Гренадерського корпусу, яких переслідує Сотник Іван Ремболович зі своїми вільними козаками із м. Городні. Сутеніло. Зав’язався бій, але гренадери почали відходити вслід за кавказцями. Одначе їхнє прикриття (ар’єргард) чинив опір.
Про цей бій згадує Іван Ремболович і не зважайте на помилки, спогади писалися вже через декілька десятків році після пережитого, на чужині:
– Наприкінці січня 1918 року помітили ми якийсь рух у московських частинах, а трохи пізніше ці частини швидко вирушили в напрямі на Чернігів. Цей вимарш був для нас несподіваним. За які три-чотири години по відході москалів ми сформували невеличкий загін, і він під моєю командою вирушив услід за москалями і цілий час їх обстрілював. Під містечком Седневом ми почули бій на його другому боці (з боку Чернігова). Пізніше ми довідалися, що то був відділ поручника Миколи Янова (тепер підполковника армії У.Н.Р.), який напав на москалів. Бриґада Поряґіна взяла напрямок на Березне, але й там знайшов її відділ Янова. Я ж зі своїм загоном після бою під Седневом вернувся до Городні.
І хоча переможний бій під Березним не став тотальним, проте він дуже-дуже розрідив московські частини.
Джерело: http://bit.ly/3dJSKWp