МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. Менська сотня Чернігівського полку в XVII–XVIII століттях
В своєму дописі історик Дмитро Казіміров розповів про Менську сотню Чернігівського полку в XVII -XVIII сторіччі.
“Держава Богдана Хмельницького – Військо Запорозьке, народжувалося в умовах безперервних воєн. За визначенням сучасних дослідників “реєстрове козацьке військо зробилося державою і навпаки, держава набула рис властивих війську”.
Адміністративно-територіальний устрій, система владних інституцій, суспільні відносини та спосіб життя значної частини її населення були орієнтовані на потреби військового часу. Поділ держави на полки та сотні, які відповідали ієрархії відповідних бойових підрозділів, був сформований таким чином, щоб забезпечити керованість територіями та максимально швидку мобілізацію козацького стану.
Полково-сотенний устрій Гетьманщини став однією з оригінальних традицій українського державотворення на місцевому (базовому) рівні. А більшість сучасних адміністративних центрів територіальних громад (зокрема на Чернігівщині) – не що інше, як колишні сотенні містечка та села. В деяких з них, окрім козацької адміністрації, діяли також інші владні установи – органи міського самоуправління, духовні правління, судові інституції тощо. Відносини між ними та сотенними урядами, постаті сотників, їхня діяльність, перипетії повсякденного життя спільнот – почасти готові детективні сюжети. Але їх дослідження допомагає зрозуміти, як функціонувала система влади в державі в цілому. Водночас відкриваємо невідомі раніше сторінки з історії рідного краю. В цьому та наступних нарисах будемо говорити про Менську сотню як адміністративно-територіальну одиницю Чернігівського полку, її очільників, склад, повноваження, діяльність органів військового і цивільного управління та відносини з місцевим населенням.
Становлення полково-сотенного устрою на Чернігово-Сіверщині розпочалося з початком Національно-визвольної революції влітку 1648 року. Тоді почали формуватися Чернігівський, Ніжинський та Прилуцький полки. За спостереженнями вчених, ці процеси в 1648–1654 роках відзначалися деякою хаотичністю передусім через бурхливу військово-політичну ситуацію. З огляду на неї та з метою виконання бойових завдань керманичі Української козацької держави переформатовували існуючі полки і сотні або утворювали нові.
Схожа ситуація пов’язана з Менською сотнею, про яку відсутні прямі згадки в тогочасних джерелах. Її немає серед сотень Чернігівського або Ніжинського полків в реєстрі Війська Запорозького 1649 року. Наведений в ньому поділ на сотні теж вважається досить умовним. Реєстр не зафіксував жодної сотні на північ або захід від Чернігова, окрім Полкової, що навряд чи відповідало дійсності. У 1649–1651 роках згадується менський сотник Онисько (Онисим) Максимович Дорошенко, відомий як покозачений шляхтич. Про існування сотні натякають відомості з конфесат (протоколів допитів) полонених повстанців за 1651 рік. Зокрема, в конфесаті селянина Молошана з Бобруйщини від 24 березня 1651 року, який влітку 1650-го був на заробітках на “Чернігівщині і Седнівщині”. Повідомлялось, що до Чернігівського полку, окрім Чернігова, належали Мена, Седнів, Любеч та Борзна. В наступній конфесаті йшлося про те, що після поразки козацьких військ під Лоєвом влітку 1651 року, в замку Чернігова закріпилися вцілілі загони козаків з Борзни, Батурина, Мени та інших міст Чернігівського та Ніжинського полків.
Джерело: tinyurl.com/nmvjpkwk
“Місцеві медіа”