МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. Хор з Макошине був нагороджений дипломом лауреата ІІ Всесоюзного фестивалю народної творчості

Матеріал Менського районного краєзнавчого музею імені Покотила

До революції 1917 року в селі було тільки дві початкові школи, з яких одна земська була відкрита в 1882 році, а друга – залізнична – в 1908 році. В них навчалося від 120 до 130 дітей, переважно хлопчиків, але повний курс навчання закінчували не всі учні школи. В селі було лише 6 чоловік з вищою освітою: лікар, непрацездатний інженер з дворян і 4 сини священників. Останні постійно в селі не жили. З середньою освітою було 6 вчителів, 2 медичних працівника і десятка півтора синів службовців.

На початок 30-х років у селі уже було дві семирічки і одна початкова школа. Восени 1936 року одна із семирічок була перетворена на середню. Директором школи став Цибенко Василь Іванович. Початкова школа розміщувалась біля сучасного заводу «Сільгозмаш». Директором був Захарченко П.

Працювала лікарня на 5 ліжок і аптека. В школі навчалося 273 учня.

У післявоєнний час працює загальноосвітня політехнічна середня школа з виробничим навчанням, де навчається 602 учні і вечірня школа робітничої молоді, де навчається 45 чоловік. Школа після війни розширена. Збудовано двоповерховий будинок для майстерень і кабінетів хімії та фізики, будинок на 2 класні кімнати і гуртожиток.

В селі було 3 бібліотеки з книжним фондом 6,35 тис примірників. Збудовані клуби на заводі і в хуторі Остапівка. Будується загально-сільський клуб.

В 1918 році у приміщенні панської економії був відкритий Народний будинок і організований перший драматичний гурток з кількістю учасників в 18 чоловік. На репетиції часто ходили пішки у Куковичі до артиста Юркевича Петра Павловича. Він разом з Кропивницьким, Суходольським та Грицаєм заклали основи Українського театру.

П.П.Юркевич та його дружина Віра Василівна (теж артистка) керували в Макошине драматичним гуртком. Активну участь в драмгуртку брали: Філоненко І. Л., Єршова Т. І., Підберезька Л., Краузе А. Е., Пелехатий О., Рачок О. О. та інші.

Вистави відбувалися в пристосованому приміщенні колишньої казарми для робітників графської економії, мали велику популярність серед глядачів. Майже кожного разу перед виставами влаштовувались лекції. В селі було організовано хоровий колектив та струнний оркестр.

Перша п’єса поставлена Макошинським драматичним гуртком взимку 1919 року мала назву «Повернувся із Сибіру». В 1922 році Народний будинок було перейменований у Селянський будинок (сільбуд). Драмгурток збільшується. До нього вступили 16 чоловік. Були поставлені нові п’єси. Серед них «Сорочинська ярмарка», «Дай серцю волю… заведе в неволю», «Ой не ходи, Грицю..» та інші. Всього 14 п’єс.

У 1930 році створено селянський хор в кількості 30 чоловік. Керував хором Фетіс Григорій Семенович. Першими його учасниками були Єршова Т.І, Бусел О.Г., Плева В. Г.

У 1939 році назва «сільбуд» перейменовується на колгоспний будинок «колдун» і переміщується в приміщення колишньої єврейської синагоги (в центрі селища). За одними джерелами під час окупації в 1942 році приміщення колдуба було розібрано (підірвано – за іншими джерелами) німецькими окупантами. З 1935 до 1941 року завідуючим “колдуном” був Харченко Іван Антонович, а «масовиком затейником» Підлипський Степан.

Єршова Т.І. протягом 50 років брала активну участь у художній самодіяльності Макошине, 25 років керувала хором. В 1966 році хор села нараховував 80 чоловік і зайняв І місце на районному огляді.

У 1976 році відкрився новий Будинок культури і розпочав своє існування жіночий вокальний ансамбль «Молодички». У 1982 році ансамбль зайняв І місце в районі як обрядовий. У 1985 році – ІІ місце на обласному галузевому огляді.

З 1976 року хор дав більше як 500 концертів. У 1983 році колектив займає ІІ місце в огляді – конкурсі «З піснею по життю», присвяченому 40 – річчю визволення Чернігівщини від німецько-фашистських загарбників, а також стає кандидатом на присвоєння «Самодіяльний народний». В цьому ж році хор “Полісся” стає лауреатом І Всесоюзного огляду самодіяльної творчості.

У 1983-1985 роках, присвяченого 40- річчю Великої Перемоги, нагороджений дипломом лауреата. У квітні 1988 року, а також у жовтні 1991 року колектив підтверджує «Самодіяльний народний». У 1987 році хор нагороджений дипломом лауреата ІІ Всесоюзного фестивалю народної творчості.

Джерело: https://bit.ly/31Shx3e

Фото надані Лідією Обловатною