МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. Галина Сироткіна: “Місту Мена – 956 років”

Менянка Галина Сироткіна надала “Менщини” свою працю, у якій вона викладає свою версію початку літочислення Мени.
Галина Федорівна: “Прошу вас ознайомитися із моїм рукописом під назвою “Із гумором про серйозне”.
На сторінках мого рукопису висвітлюється тема першої згадки нашого міста в “Лаврентіївському літопису” в 1066 році.
Я вказую помилку, допущену при перекладі аналогічного тексту в “Повісті временных лет”, де автор перекладу плутає прізвище князя Всеслава Полоцького із назвою білоруського міста Полоцьк, а далі підтасовує в тексті, що події відбуваються в Мінську, а не в нашому населеному пункті Мена.
В своєму тексті рукопису посилаюся на джерела як письмові, так і отримані з хвиль радіомовлення, як слід тлумачити запис “Лаврентіївського літопису” під 6575 (1067) роком.
Найголовніше, я дізналася, як слід пояснити, чому в літопису Мена за новим стилем згадується під 1067 р., а слід вважати подією 1066 р.
1066 р. є ключем до розв’язання питання як правильно вичисляти річницю нашого міста. Наприклад, 2022 р. – 1066 р. = 956.
Отже, у цьому році Мена відзначатиме свою 956 річницю з часу першої згадки в “Лаврентіївському літопису”.
Надаємо початок праці Галини Федорівни. Текст друкуватимемо частинами.
“З гумором про серйозне
або як я пояснила своїй колишній учениці Надії (прізвище не пам’ятаю), жительці села Покровське (раніше називалося Баба, Жовтневе Менського району), формулу обліку річниці з року першої згадки про наш населений пункт Мена в “Лаврентіївському літопису”.
У лютому місяці цього року я поспішала до Менської ветлікарні на зустріч із завідуючим Белашко Олександром Івановичем. Біля колишньої автостанції “Мена” в хлібному ларьку купила хліб і, відійшовши кілька кроків, почула бадьорий жіночий голос: “Добрий день, Галино Федорівно! Давно Вас бачила. Як Ви там із синочком? А ще, скажіть, будь ласка, чому так зменшився вік Мени? Чому Ви про це ніде не говорите? А, може, вже на пенсії, так Вам байдуже?”
Обернувшись, я побачила Надію, яка з лагідною посмішкою звернулася до мене: “Як Ви там із синочком поживаєте?”
Для мене ці питання були дуже й дуже болючими. Адже, коли було в газеті “Наше слово” надруковано, що Мена святкує 613 річницю, цим було перекреслено всі дослідження по цьому питанню попередників, в тому числі засновника музею Покотила В.Ф. і мої твердження теж”…
Продовження буде.