Чужий маршрут
О, скільки сліз зупинки бачать…
І кожен третій на них плаче.
Хто біль зливає в тишині,
Хто відчай ллє на однині.
На них приходять і зникають,
Сидять в обіймах, і шукають
Маршрут потрібний для себе,
Куди їх шлях ще приведе.
Зупинки чисті і брудні.
Вони свої, як і чужі.
Зимой холодні, літом – дощ.
А ось тролейбус. – Ты идёш?
Я йду. Постій. Куди іду?
Не мій маршрут, це наяву.
– Давай быстрее! Нам туда!
Куди – не знаю, та дарма.
Хоча постій! Зупинки всі
Якісь не рідні, не мої.
О дурень, дурень. Не туди.
Куди заїхав? Все, іди!
Тролейбус їде вдалині,
А я біжу у тишині.
Тікаю геть на свій маршрут.
Я був там гість. Тепер я тут.
С. Менський
Підготувала Яра Шорохова
#ЛітературнаХвилинка #Менщина
Поділитися у соцмережах
Завантажити ще...