У Києві є інститут, куди десятиліттями привозили найважчих немовлят з усієї країни – тих, кого більше не брався рятувати ніхто. Сьогодні він носить ім’я жінки, яка керувала ним двадцять шість років. А починалося все в поліському селі Блистова над Десною, на Менщині, де 1922 року народилася Олена Михайлівна Лук’янова.
Блистова стоїть у долині Десни, за кілька кроків від села тече Пулка – права притока великої ріки. Місце давнє: у літописах під 1151 роком згадується город Блестов, попередник теперішнього села. Земля тут родила не лише хліб. З Блистови вийшов чемпіон-силач Терентій Корінь, бібліограф Микола Мацуєв, композитор і етнограф Михайло Мишастий. А ще – дівчинка, яка стане однією з найвідоміших дитячих лікарок країни.
Свій шлях у медицину вона почала не в найкращі часи. Київський медичний інститут Олена закінчила 1949 року – коли країна ще не відійшла від війни, а лікарень, обладнання й ліків бракувало скрізь. Молода лікарка пішла туди, де було найважче: в установи охорони материнства й дитинства. Дитяча смертність у ті роки лишалася високою, і кожна врятована дитина була окремою перемогою.
Вона рухалася вгору повільно й уперто – молодший, потім старший науковий співробітник, керівник педіатричного відділу. 1966 року захистила докторську дисертацію. Ще тринадцять років була заступницею директора Інституту педіатрії, акушерства та гінекології з наукової роботи, перш ніж очолити його саму.
1979 року вона стала директоркою інституту й керувала ним до 2005-го – двадцять шість років поспіль. Під її орудою заклад перетворився на головний в країні центр, куди зверталися, коли на місцях уже опускали руки.
Лук’янова заснувала першу в Україні наукову школу дитячої гастроентерології й розробила методи, якими лікували порушення кальцій-фосфорного обміну в найменших – хворобу, від якої страждали тисячі малюків. За її життя вийшло понад чотириста п’ятдесят наукових праць, серед них вісімнадцять монографій. Вона виховала двадцять п’ять докторів і п’ятдесят вісім кандидатів наук – ціле покоління українських педіатрів.
1982 року її обрали президенткою Асоціації педіатрів України – цю громаду лікарів вона очолювала багато років. Стала першою в Україні жінкою, обраною академіком у галузі педіатрії, а згодом – членкинею Національної академії наук України, Національної академії медичних наук і Американської академії педіатрів. З 2001 року очолила Комітет з біоетики – опікувалася тим, щоб наука про дитину лишалася людяною.
Інститут вона очолювала до 2005 року, а потім лишилася його почесною директоркою. Олена Лук’янова померла 15 серпня 2014-го в Києві, на дев’яносто третьому році життя.
Держава відзначила її Державною премією України, орденом княгині Ольги, званням почесної громадянки Києва. Але найтриваліша відзнака – інша: сьогодні Інститут педіатрії, акушерства й гінекології Національної академії медичних наук України носить ім’я академіка Олени Лук’янової. Дівчинка з поліського села над Десною лишила по собі не вулицю й не пам’ятник, а установу, де досі рятують чужих дітей – так, як колись навчила вона.
Джерела:
Олена Лук’янова, Вікіпедія – https://uk.wikipedia.org/wiki/Лук’янова_Олена_Михайлівна
Блистова (Корюківський район), Вікіпедія – https://uk.wikipedia.org/wiki/Блистова_(Корюківський_район)
Академік О. М. Лук’янова, НАМН України – https://amnu.gov.ua/lukyanova-olena-myhajlivna/
Лук’янова Олена Михайлівна, Енциклопедія Сучасної України – https://esu.com.ua/article-59248
Почесні громадяни Києва – https://kmr.gov.ua/uk/content/lukyanova-olena-myhaylivna
Світлини: з архівів Вікіпедії, Wikimedia Commons та НАМН України
P.S. Якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Блистови, Мени чи давніх менських лікарів – надсилайте нам: @mmedia_addnews_bot
«Менщина» / «Місцеві медіа»