Лідія Мартиненко: “Професіоналізм та відповідальність за свою роботу допомогли стримати емоції та дозволили реагувати професійно у боротьбі з COVID-19”

У номінації “Відкриття року” конкурсу “Вибір року” за відданість у боротьбі із коронавірусом перемогу отримала завідувачка інфекційного відділення Лідія Мартиненко.

“Менщина” зустрілася із Лідією Василівною та розпитала у неї про її життя, навчання, та наскільки для неї є важливою робота: “Родом я сама з Березни, після школи вирішила пов’язати свою долю з лікувальною справою – вступила до Полтавського медичного стоматологічного інституту. На той момент там були лише два направлення – стоматологія та лікувальна справа. Навчалась я 6 років і закінчила інститут за спеціальністю “Лікувальна справа”, адже я відчувала, що саме з цією професією хочу пов’язати своє життя.

З 2 серпня 1983 року за направленням приїхала працювати в Мену, от і працюю по сьогоднішній день у міській лікарні. З того часу, коли почала працювати в міській лікарні, ніколи навіть не було думок про те, щоб змінити місце роботи чи спеціальність.

Якщо розповідати про роботу в лікарні, то за увесь період моєї роботи лікарня зазнала великих змін. Зміни однозначно тільки позитивні: у порівнянні з минулими роками, зараз стало більше оснащеності медичною апаратурою, що, в свою чергу, дуже позитивно впливає на різні аспекти роботи.

Дуже радію тому, що підвищувати свої професійні навички мені пощастило у провідних головних лікарів Менської лікарні – В.М. Половця, П.П. Хомрача, Г.І. Разнована.

Якщо говорити безпосередньо про початок пандемії, то коли ЗМІ почали інформувати про пандемію коронавірусу, одразу розуміла, що все буде серйозно і до нас у будь-якому випадку вірус зможе дістатись дуже швидко, адже цей вірус, як повітряно-краплинна інфекція, здатний в неймовірному темпі розповсюджувався.

В лікарні ж зміни почались майже одразу з того моменту, коли почали інформувати про вірус по телебаченню, інтернет, радіо. Нас вчасно забезпечували всіма засобами індивідуального захисту та належними умовами роботи, щоб ми могли забезпечити повноцінне та належне лікування хворих на COVID-19. Ми з колегами розуміли, що COVID-19 насправді являє собою серйозну хворобу, а через це люди знали, до чого потрібно готуватись і це не могло оминути їх емоційного стану. Був помітний спочатку страх, люди були стривожені ситуацією, яка складалась на момент початку пандемії. Емоції були у всіх, але професіоналізм та відповідальність за свою роботу допомогли стримати емоції та дозволили реагувати професійно у боротьбі з COVID-19.

Моя місія в лікувальній справі під час пандемії – це лікування хворих із запаленням легень, із супутнім захворюванням COVID-19 (медикаментозне лікування та киснева підтримка), надавати їм моральну підтримку і зробити все можливе для того, щоб людина одужала і в процесі лікування відчувала підтримку. Працюємо ми в лікарні завжди з командним підходом в роботі (два терапевти, анестезіолог, лікар-інфекціоніст).

Зараз ситуація в Мені значно краще, бо хворих стало набагато менше, але разом із тим іноді бувають досить тяжкі випадки.

Я ніколи не шкодувала про обрану мною спеціальність, а джерелом мого натхнення завжди були батьки, які допомогли мені не тільки визначитись із моєю професією та напрямком діяльності, а також завжди підтримували мене.

У вільний від роботи час обожнюю читати повісті та романи вітчизняних авторів.

На майбутнє планів глобальних планів не маю, але знаю тільки те, що й надалі хочу бути повністю відданою своїй справі та допомагати людям.

Про конкурс “Вибір року” на “Менщині” я навіть не знала, бо дуже рідко користуюсь інтернетом. Почали повідомляти знайомі телефоном і розповідати, що мене підтримує багато людей, за що я їм дуже вдячна. Взагалі, була дуже рада та здивована від перемоги в номінації “Відкриття року”.