Народився 2 лютого 1975 року в Мені. Навчався в Менській середній школі ім. Т.Г.Шевченка. Після закінчення 9 класів вступив до Щорського професійно-технічного училища, де отримав професію муляра-пічника.
Строкову службу в Збройних силах України проходив з 26.05.93 року по 21.11.94 рік.
Одружений, мав сина, якого дуже любив. Був тихим, ввічливим, чуйним. Мав багато друзів, завжди всім допомагав, із задоволенням збирав гриби, рибалив.
Останнє місце роботи — у КП «Менакомунпослуга», доглядач кладовищ. Директор підприємства О.В.Манжула розповідає, що Станіслав Анатолійович працював у них довго, років сім, та за рік до початку війни звільнився. Був гарною людиною, працьовитим, безвідмовним, завжди допомагав співробітникам на інших дільницях, якщо ті не встигали.
Після повномасштабного вторгнення був призваний по мобілізації 1 серпня 2022 року 1 відділом Корюківського РТЦК та СП Чернігівської області. Солдат Корнієнко служив навідником 2-го кулеметного взводу 3 механізованого батальйону. Захищав Україну на Донецькому напрямку.
З 23 лютого 2023 року вважався зниклим безвісти. Дружина, син і старенька мати до останнього сподівалися, що він живий і що, може, десь у полоні… Та, як виявилося пізніше, саме 23 лютого він отримав поранення, несумісні з життям, внаслідок обстрілу противником із танку, міномету та СПГ з напрямку населеного пункту Кирилівки Донецької області.
8 жовтня 2023 року воїна визнали загиблим у результаті здійснення противником обстрілу з танку, міномету та СПГ позицій підрозділу поблизу Вугледару Волноваського району Донецької області.
Джерело: Менська міська рада http://surl.li/qthwb
Опублікував Володимир Демченко