Олександр Ясенчук:
Мена – старовинне містечко, важливий адміністративний і військовий пункт. Багато разів його нищили, але потому постійно відбудовували. Про один з епізодів, а саме про те як згоріла Мена під час Смоленської війни 1632-1634 років, я й хочу розповісти.
У 1613 році Чернігово-Сіверщина, а отже й Мена переходить з-під влади Московського царя під скіпетр Польського короля. У Мені оселяється польський староста, у той час це не був значний замок, це був острожок – невеличке дерев’яне укріплення.
1632 рік у Речі Посполитій був періодом безкоролів’я. Після смерті короля Сигізмунда III його син Владислав ще не був обраний королем. Тоді ж розпочалася Смоленська війна, у якій московське царство намагалося відібрати Смоленськ (нині – центр Смоленської області Російської Федерації – ред.) і прилеглі території.
Основні бойові дії відбувалися на Смоленщині, на Менщині ж ця війна переважно мала характер походів, що ставили за мету знищити окремі укріплені пункти – остроги (замки) й острожки (замочки), а окрім того спустошити та пограбувати ворога.
На початку війни у нашому регіоні не було зафіксовано значних боїв. Але наприкінці 1632 року, зосередивши під Новгородом-Сіверським декілька тисяч московських ратних людей, воєвода Баїм Балтін взяв його штурмом.
Через деякий час московити зробили Новгород-Сіверську фортецю опорним пунктом. Їхньою подальшою метою було захоплення Стародуба (нині – місто в Брянській області Російській Федерації – ред.) або Чернігова. На шляху до останнього лежала Мена.
У цей час польські війська та козаки зосередилися у Борзні, Ніжині та Прилуках під керівництвом шляхтичів О. Пісоцького та М. Мочарського. Тоді керівник менської залоги Іван Величко отримав наказ від Мочарського відправитися з 50-ма чоловіками під Новгород-Сіверський за “язиками”.
У Новгороді-Сіверському про цю акцію, завдяки гарно поставленій розвідці, взнали ще до її початку. Кінний підрозділ перестрів загін Величка біля річки Славни і майже вщент розбив його. Сам Іван Величко з 11-ма товаришами потрапив у полон.
До речі, він має прямий стосунок до назви села Величківка. Після приєднання територій до Польщі, запустіле селище, що тоді мало назву Шарапове, у березні 1621 року отримав Іван Величко. На землі цього селища він осадив людей і заснував слободу, яка отримала назву Величкова. Переселялися туди в основному люди із Литви та Задніпров’я. З часом назва “Шарапове” забулася, зате з’явилося село Величківка.
Відомий на Чернігівщині і козацький старшинський рід Величковські. Можливо, вони і були нащадками невдачливого Івана Величка, що повернувся по закінченню війни з полону.
Але повернімося до протистояння. У цей час польсько-козацькі війська зібрали близько 20 тисяч вояків з метою піти походом на Путивль – центр московського воєводства (нині – місто Сумської області України). Знаючи про це, царські воєводи намагалися відтягнути його початок, щоб дати шанс Путивлю підготуватися до нього якнайкраще.
З цією метою на початку травня 1633 року із Новгорода-Сіверського місцевим воєводою Іваном Бобрищевим-Пушкіним був відправлений загін чисельністю 250 чоловік на чолі з Наумом Пушкіним під острожки Блистова й Мена. Залоги (військові частини – ред.) обох острожків були невеличкими, вони не були професійними військовими, а скоріше за все просто озброєними слугами. Це й визначило їх долю.
Блистову взяли, знищивши її залогу. Залога Мени, щоб не повторити долю оборонців Блистови, намагалися врятуватися втечею. Московські війська спалили Менський острог і взяли у полон під час операції 72 чоловіка.
Закінчення цієї історії наступне. Врешті-решт, Владислава сейм обрав королем. І той на чолі польсько-козацького війська наніс поразку московським військам від Смоленськом.
Проте йому не вдалося розвинути успіху, тож у червні 1634 року на річці Поляновці було підписано “вічний мир” між Московською державою і Річчю Посполитою, що підтвердив в основному попередньо встановлені межі.
Територія Чернігово-Сіверщини залишилася у складі Речі Посполитої.
Після війни Мена разом із Киселівкою, навколишніми і придеснянськими селами відходить до володінь польського воєводи Адама Киселя. У менській фортеці, в дитинці, був його замок.
Використана література:
- Петро Кулаковський Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618-1648), – К., 2006 р.
- Д. П. Калібаба В. С. Соляник Наша рідна Меншина, – Мена, 2003 р.
- В.К. Лукомскій, В. Л. модзалевскій Малороссийкий гербовник, – К., 1994
- М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VIII. – К., 1996″
За інформацією з замітки Олександра Ясенчука на форумі газети “Сіверщина”
http://siver.com.ua/forum/36-141-534-16-1256745668
Зображення pedportal.net