Матеріал Менського районного краєзнавчого музею імені Покотила
Село відоме з середини XVII століття. За переказами селян, село Осьмаки засновано в кінці ХVІІ ст. (1680-1690 рр.) в наслідок переселення селян-кріпаків поміщиком Магденком з Полтавщини. Переселення було викликане тим, що сам поміщик, який володів землями, де розташований населений пункт Осьмаки, переїхав на постійне місце проживання.
Не далеко від Десни на березі її притоки виріс поміщицький будинок, а на лівому березі ріки з’явилися селянські хатинки. Кріпаків вигравали в карти, дарували, вимінювали, тим самим збільшуючи їх чисельність.
Згідно переказів і легенд, трудолюбиві селяни на невеличких клаптиках землі, біля своїх хатинок сіяли багато маків. І ось, одного літнього ранку, коли цвіли маки, через населений пункт на шестірці коней проїжджав поміщик. Він замилувався квітучими маками і вигукнув: «Ось, маки!». Це сполучення двох слів і стало підґрунтям для назви населеного пункту.
В іншій легенді розповідається про те, що слово «Осьмаки» походить від слова «Восьмаки», так навколишніх жителів називали за те, що мірчук брав восьму частину.
У 1731 р. число дворів було 51, в кінці ХVІІІ ст. їх було лише 3. З розповідей старих людей відомо, що на той час лютувала страшна хвороба – холера. Люди помирали цілими сім’ями. Нікому навіть було хоронити. Чимало селян повтікало. Ще й зараз знаходять місця поховань цілих сімей по 4-5 чоловік на глибині 1 м.
Лише на початку ХІХ ст. село почало відроджуватися. Вже у 1810 р. число жителів становило 464 чоловік. У 1852 р. у селі було 116 дворів. У 1860 р. на селі проживало 601 особа.
Осьмаківці були власністю поміщиків Магденка та Затеркевича. Як розповідають старі люди, з особливою ненавистю до кріпаків ставилась жінка Затеркевича, “бариня”, як її називали в селі. У лютій ненависті до своїх кріпаків вона доходила до вбивства. Так, зі слів Володька Прова Філатовича відомо, що у 1853 році бариня зарубала лопатою свою кріпачку Пискун Матрену за те, що та дозволила собі в присутності барині виразити невдоволення за тяжку працю під час риття канави. На той час жінка була вагітною. Інший факт, що свідчить про жорстокість поміщиці, був такий: під час весняної повені в річці розвелося багато жаб, поміщиця Затеркевич примушувала своїх кріпаків ходити на березі річки і довгими лозинами ганяти жаб, щоб вони жаб’ячим концертом не заважали їй спати.
Джерело: https://bit.ly/3FM0faa