Вчора я поспілкувалася з головою громадської організації “Менська сотня” Геннадієм Примаковим про діяльність самої організації.
- Розкажіть “Менщині” історію створення “Менської сотні”.
-
“Менську сотню” створили не випадково, до цього мені потрібно було пережити Помаранчеву революцію, яка в мене викликала великі сподівання на велике майбутнє нашої країни, але на жаль не сталось. Коли був Майдан, я неодноразово був там, особисто відчув його дух на собі, це такі відчуття, після яких руки не опускаються. Я зустрів однодумців в місті, яким не байдуже наше місто, наш район. І коли ми почали, до нас потягнулися люди, – розповідає Геннадій Примаков.
Коли вперше пішли на пляж прийшло більше 40 чоловік. Підприємці міста побачили нашу роботу і почали нам всіляко допомагати: хто коштами, хто матеріалами, і таких людей виявилось, на мій подив, багато. Тепер ми втілюємо в життя інші проекти і люди ідуть з нами, вони навіть не питають, що я планую робити, а тільки питають, скільки і чого потрібно, кажуть, що ми робимо роботу, яку видно і, заради якої вони будуть допомагати, – продовжує Геннадій.
- Хто з підприємців вам допомагає?
-
А підприємців у нас, які постійно допомагають, багато, назву їх прізвища: Вова Булавко, Толя Паршин, Юра Цигипа, Толя Скиба, Іра Нестеренко, Вася Кандаков, Вова Литвиненко, Паша Кавеза, Миша Хамула, Рома Мінець. Допомагають також і деякі керівники підприємств міста (всіх не зміг відразу згадати, тому прошу вибачення перед усіма, кого не згадав). Це добрі та порядні люди, яким не байдуже наше місто, патріоти. Я їм дуже вдячний за розуміння та підтримку, хай Господь оберігає їх та їхні родини.
Взагалі хотів би, щоб до нас залучалось як можна більше людей, тоді ми б змогли зробити більше, адже в єдності наша сила. Хотілося почути пропозиції від усіх небайдужих громадян з усіх питань міста та району.
- Для кого ви проводите збори коштів?
-
Ми також проводимо збір коштів і для хворих дітей, я вважаю ми не можемо собі дозволити залишити людей з такою бідою на самоті. В подальшому, при таких зверненнях будемо проводити збір коштів. Більше за це говорити не буду, оскільки Господь нас учить, що треба шукати подяку у Бога, а не у людей.
-
Місцеві органи влади допомагають військовим?
-
Рішення, яке ухвалила наша районна рада про те, що Скиба Анатолій координує збір та надання допомоги, ні до чого не призвело – допомога не стала відчутною і навіть її стало менше, тому маємо, що маємо. Але руки опускати не будемо. Просимо сільських голів про встановлення в сільських магазина скриньок для збору коштів військовослужбовцям. Я вірю в Бога, а у нього правда одна, тому у нас буде все добре. Треба об’єднуватись і йти далі.
-
Які плани на майбутнє?
-
Плани на майбутнє: всіма можливими методами покращити життя жителів Менщини, а саме плануємо встановити дитячий майданчик на стадіоні “1-го Травня”, плануємо на тижні продовжити будівельні роботи на хокейному майданчику – до речі з цього питання хочу відразу уточнити, коли ми розпочинали будівництво, ми відразу вирішили, що це буде не тільки хокейний майданчик, а каток для всіх охочих покататись на ковзанах. Коли закінчимо там роботу, дам об’яву через місцеві ЗМІ з проханням принести до нас ковзани, які людям вже не потрібні, ми їх відремонтуємо, встановимо станок для загострення ковзанів. Плануємо також на міському стадіоні відремонтувати будинок біля катка, зробити там грубку, щоб взимку можна було погрітися, попити гарячого чаю.
Хочемо провести зустріч з представниками санаторію “Остреч” з питання суду та очільниками обласної ради для вирішення подальшої долі санаторію, оскільки нам не байдужа його доля та доля працівників санаторію.
Планую на цій неділі поставити на Троїцькому базарі намети для збору коштів та речей для військових в зону АТО.
А взагалі планів багато, але на все треба кошти і в першу чергу це військові. У нас на жаль майже закінчились кошти для військових, які ми збирали. Хочемо знов збирати представників бізнесу району та просити їх надати допомогу, у нас є всі документи по проведених витратах. Ми постійно підтримуємо з військовими зв’язок, потреб у них не меншає. Ось зв’язувався з командиром 13-го батальйону менянином Сергієм Мурованим, їм треба шоломи кевларові, устілки, засоби гігієни, інші речі. На все треба кошти, тому будемо просити, благати про допомогу.
Хочу також додати, про чиєсь зауваження, що Володимир Бабкін не дав ні копійки. Кажу, що це неправда, він дав значну суму, яку саме, казати не буду, оскільки ми вирішили звітувати лише перед людьми та підприємствами, які надавали допомогу. І взагалі, балачки навколо цієї теми “дав – не дав” забирають час, за який можна було б розіслати повідомлення про допомогу через мережу інтернет.
Зауважу, що не кожен громадянин може надати кошти, і тому достатньо від них співчуття, яке дійде до Господа нашого Іісуса Христа і це може врятувати чиєсь життя. Тому будьмо милосердними, – на останок додав Геннадій Примаков.
Фото Юлії Лазаренко http://vk.com/matviyho і Геннадія Примакова http://odnoklassniki.ru/profile/573717350146