Геннадій Примаков: “650 кілометрів відділяють від наших бійців”. Або, як менські волонтери побували в зоні АТО
В п’ятницю 6 березня наші односельчани вирушили в зону бойових дій, в місце теперішньої дислокації 13 окремого мотопіхотного батальйону.
В поїздці взяли участь заступник голови Менської райдержадміністрації Геннадій Примаков, директор ТОВ “Домінант” Анатолій Скиба, підприємці Олексій Бутенко, Денис Бреус, журналіст “Нашого слова” Анатолій Фурман.
“Завантажили причеп кухонним начинням, медикаментами, маскувальними сітками, миючими засобами, харчами тощо. Виїхали ми в п’ятницю ввечорі одним автомобілем з причепом”, – розпочав розмову Геннадій Примаков.
“Дорога була складною. Не доїхавши до міста Суми, пробили колесо. В Сумах зустріли людину, яка допомогла із ремонтом. Коли чоловік дізнався куди ми їдемо, то коштів з нас за роботу не взяв. Його син теж на війні.
Вночі були в Харківській області. Забрали запчастини для військової техніки на суму більш, як 15 тисяч гривень.
Перші жахи війни почалися зі Слов’янська. Підірвані мости, зруйновані будинки, спалені квартали, воронки після вибухів… По телебаченню це одне, а коли бачиш своїми очима, це зовсім інше, це жах, дуже страшно.
Коли проїжджали перші блокпости, у нас дивилися документи. Питали куди їдемо, що веземо, але не перевіряли.
Приїхали в Артемівськ Донецької області. По місту постійно пересуваються військові та військова техніка. Тут нас зустрів командир 13 батальйону Сергій Мурований з розвідниками на авто. Їхній автомобіль був побитий осколками, запасне колесо із задньої дверки розірване.
Поїхали з бійцями в їхнє розташування. Наступні блокпости були більш суровіші: з танками, колючою проволокою, замінованими полями.
Переслідувало постійне неприємне почуття – відчуття, що земля наша, українська, а навіть уявити собі не могли в страшному сні, що таке можливе”, – з тугою продовжує Геннадій Анатолійович.
Коли приїхали, хлопці дуже зраділи. Зустріч була дуже теплою. Там знаходяться хлопці з Менського району, чернігівці, з інших областей. Ми їм привезли з дому багато посилок від їхніх рідних.
Всі вони були, як один колектив, як одна команда, яка дивилася в очі смерті. Бійці, які разом пройшли все, які виходили з оточення. Це просто герої.
Серед них був молодий хлопець Іван, звичайний солдат, якому прийшлося брати на себе командування і приймати важливі рішення. Він вивів з оточення близько 90 чоловік без жодного поранення. Виводив Ваня бійців із різних батальйонів, адже вони там всі стояли розкидані”, – не перестає дивуватися мужності і героїзму наших солдатів Геннадій Примаков.
“Зараз вони забезпечені всім необхідним – продуктами, одягом, взуттям…”
Запитую у Геннадія Анатолійовича, який мають хлопці настрій?
“Посміхаються. В усіх є віра в те, що ми відстоїмо кордони нашої держави, вірять в перемогу, в повернення української влади, де зараз її нема”, – відповідає він мені.
“В суботу 7 березня виїхали ми назад. Дорога була ще складнішою при поверненні, бо їхали в зоні бойових дій. На блокпостах перевіряли речі. І хоча ми були недоспані і втомлені поїздкою, та все-таки ставилися до них з розумінням, адже знали як тяжко їм.
В Мені ми були рано-вранці. Якихось 650 кілометрів відділяють нас від нашого 13 окремого мотопіхотного батальйону”, – з сумом закінчив розмову Геннадій Примаков.
Слава Україні! Героям Слава!
Більше фото https://mena.org.ua/blog/menyany-providaly-bijtsiv-v-zoni-ato-foto/
Фото Анатолія Фурмана