Олена Шевченко, «Коропщина»
По чім купують бульбу? Чи слід чекати гідної ціни, чи знову віддавати крохмалисту за копійки? Цими питаннями зайнята нині голова чи не кожного, хто вирощує картоплю на продаж.
Ми ж поцікавились у фермера-картопляра з Коропщини, який вже кілька років займається вирощуванням бульби, яка цьогоріч ситуація з врожайністю, цінами, попитом та збутом «другого хліба». На прохання співрозмовника, його імені та прізвища не називаємо (каже, уже мав колись неприємності через свої погляди, висловлені у пресі), не вказуємо і села, в якому веде своє господарство. Скажімо так – пересічний фермер, яких немало у нашому районі і який зайнявся картоплярством у часи, коли ця справа приносила чималі прибутки.
– Ви постійно слідкуєте за цінами на картоплю. По чім нині купують її і чи чекати підвищення цін?
- Картоплю у фермерів та сільських господарствах приїжджі торговці купують за 1,70-1,80 грн за кіло. Хоча харків’яни дають за неї не більш як півтори гривні. Загалом купують на 20-30 копійок дорожче, ніж у простого населення. Селянам, особливо жителям віддалених населених пунктів ставлять ціну у 1,40-1,50 грн, а то й гривню двадцять. Людям нікуди діватися, якщо нема конкуренції. Перекупникам же зручніше купувати картоплю оптом. Ціна може коливатися і залежить від багатьох чинників. Дивляться на сорт та якість бульби, чи не побита вона дротяниками, чи не вражена гниллю або паршею. Хочуть, аби була поділена на фракції за розміром.
– Як знаходите покупців на свій врожай? З яких регіонів приїжджають за нашою картоплею?
- Шукаю покупців через Інтернет, вішаю оголошення при дорозі (вони, до речі, дають кращий ефект). А приїжджають традиційно зі сходу України, а також Запоріжжя, Дніпропетровська. Хоча цьогоріч і з Полтавщини за нашою картоплею їдуть – там неврожай. Загалом по всій країні врожай картоплі не дуже. І в нас – на рівні минулого року. Але ж добрив цьогоріч вносили більше, очікували кращих результатів.
Сам картоплю не вожу нікуди – для цього треба техніка і час. Продаємо продовольчу та насіннєву бульбу. Переробки в нас нема. Завод у Нехаївці (Коропський район – ред.), хоч і значиться на карті України, як місце крохмального виробництва, уже віджив своє. Позаторік там ще приймали картоплю по 30 копійок, але «вигідніше» її було вивезти на смітник.
– Чи є рентабельною ціна 1,70 грн/кг? Зароблять цьогоріч картоплярі щось чи ні?
- Заробити – не заробимо, хіба що протримаємося на плаву. Якщо і будуть якісь доходи від продажу, то вони підуть на відшкодування минулорічних збитків. Два роки перед цим ми були в мінусах. Торік картоплю спочатку за 1,30 грн купували, а тоді ціна скотилася до 90 копійок. І хоч на весну знову зросла до 2,30 грн, велика кількість її до того часу згнила, картопля втратила у вазі. Так і цьогоріч – відчутного зростання ціни чекати не доводиться, а якщо на весну до 2,30-2,50 грн підніметься, то знову ж таки, частина врожаю буде втрачена.
– Торік імпортна картопля забрала частину ринку збуту в українських виробників. Чого слід чекати у цьому році?
- Польська картопля на сьогодні, слава Богу, не повинна забрати ринку – у них оптова ціна 2,50 грн, якщо на наші гроші перевести. У Єгипті теж в супермаркетах бульба дорожча, ніж у нас – 4,50 грн. Але впевненості, що імпортна картопля не завадить вітчизняним картоплярам все ж немає.
– Кілька років тому картоплярство в нашому краї було одним з найприбутковіших видів сільського господарювання. Яка ситуація тепер?
- Думаю, що з цим треба зав’язувати вже… Але, з іншої сторони, чим ще займатися у селі? Де заробити на життя? Якщо раніше фермерство було тим, що давало змогу звести кінці з кінцями, то тепер ситуація незрозуміла. Ті, хто займаються молочним скотарством, теж у невизначеності: якщо продовжиться «торгова війна» з Росією і ввіз на її територію нашої молочної продукції закриється, як їм вижити? А держава наша і не думає підтримувати сільських господарників. Адже для того, щоб фермерство розвивалося, необхідна стабільність. Ми не можемо вплинути на погодні умови, хіба що підвищити врожайність внесенням добрив. Але найгірше, що ми не знаємо і приблизно, якою буде ціна на нашу продукцію. У нас немає державної політики (про підтримку я взагалі не говорю), виробники мають самі шукати собі збут, немає державної закупівлі…
Замість того, щоб будувати державу, розвивати різні галузі виробництва, в тому числі сільське господарство, наші державні «мужі» ось уже двадцять два роки «граються в пісочницю». Чому б не вкласти гроші у будівництво заводів чи підприємств, не виділити їх на підтримку сільгоспвиробників? Про це чомусь не йдеться. Зате будують «мільярдні» стадіони, викидають кошти на вітер.
Мені інколи здається, що нашій державі не потрібні люди. Вимираємо потихеньку з державної мовчазної згоди. Сьогодні ж у селах немає кому робити – одні пенсіонери, алкоголіки-наркомани та неблагополучні родини.
– А фермери на селі – це ж ще і робочі місця населенню…
- Так, сезонні робітники постійно у нас трудяться. Але, знову ж таки, якби була нормальна підтримка держави, щоб роботодавець міг офіційно всіх працевлаштувати, щоб відчував не докори сумління за зарплату «у конвертах», а гордість, що дає людям роботу. Але ж відрахування та податки величезні, а дотацій жодних. Якщо врахувати усі ці внески, ціна кожного вирощеного кілограму картоплі має бути щонайменше 2,20 грн.