Вчора спілкувалась з бійцем 41-го територіального батальйону Євгеном Зачесою.
Євгеній в своєму батальйоні виконував обов’язки стрільця бойової розвідувально-дозорної машини (БРДМ-2).
Зараз бійці 41-го батальйону знаходяться у відпустці поки що на невизначений строк.
Питаю, чи допомагала держава їм технікою, амуніцією. Женя відповів, що ні. Завдяки нашим волонтерам і тримались – від касок і броніжелетів до цигарок і води.
Під час так званих годин перемир’я їх постійно обстрілювали, в зв’язку з чим загинуло двоє чоловік і було багато поранених.
Також мали місце випадки, коли в час перемир’я терористи заходили на територію наших бійців і обстрілювали з нашої ж сторони пости бойовиків та швидко тікали, нібито українські війська не дотримувалися встановленого перемир’я.
В останнє Євген дислокувався під селом Жданівка Донецької області, який бійці обороняли, там висів український прапор.
Обурило Євгена той факт, що коли вони офіційно залишали територію, прапор хтось скинув і затоптав. Питання – за для чого бійці стільки часу обороняли і захищали територію ціною їх життів.
Коли мова з Євгеном йшла про війну, він ставав ніби згусток нервів, так важко і боляче розповідати йому про хлопців, які загинула та про державу, яка не сильно переймається умовами перебування хлопців на передовій.
Та незважаючи на все, Євгеній Зачеса сказав: «Моя справа честі захищати Україну до останнього».